- Ігорю, напевно, це найважливіші м'ячі у твоїй кар'єрі на цей момент...
- Та, я би так не сказав, на кожному етапі моєї кар'єри голи були для мене важливими. І в академії, і зараз. Мені завжди приємно забивати голи. Це моя робота. Я радий, що сьогодні мої два голи допомогли нашій команді вирвати перемогу.
- Яке завдання ставив перед тобою тренер, випускаючи на заміну?
- Найголовнішим завданням було забити гол. Коли я вийшов на заміну, ми почали грати у два нападники з Ванатом.
- За рахунку 0:2 на 80-й хвилині вірилося в перемогу?
- Так, ми завжди віримо в перемогу до останнього, і ми це довели. Уже не вперше ми доводимо, що можемо витягти матч на будь-який хвилині.
- Після матчу тренер сказав, що не варто доводити до таких крайнощів?
- Поки він нас тільки похвалив за проявлений характер. Гадаю, уже на тренуваннях ми детальніше розберемо гру та наші помилки.
- Другий гол тобі було важче забити технічно, адже ти був в оточенні кількох суперників?
- Так, але ми дуже часто відпрацьовуємо подібні розіграші на тренуваннях. Комбінація у нас награна – простріл із флангу, а нападник набігає на ближню стійку і забиває.
- Важко було грати на синтетичному полі?
- Спочатку, на розминці, було дуже важко, оскільки ми тренуємося в Києві на натуральних полях. Відразу ноги дуже забилися, спина боліла. Але ми пристосувалися і довели, що можемо вигравати на будь-якому полі.
- «Львів» у першому таймі не відсиджувався в обороні – і сам грав, і давав грати супернику?
- Так, це був непростий суперник. Хоча всі суперники на матчі з нами налаштовуються як на останні. Гадаю, у них була позамежна мотивація виграти у «Динамо». І сьогодні «Львів» боровся до кінця.
