Окрім власного бачення роботи клубної школи, Ігор Михайлович також поділився переживаннями від кількох нещодавніх невдач першої команди, оцінив гру Вікторa Циганкова, розповів про адаптацію в команді новачків-бразильців та виказав довіру тренерському штабу Олександра Хацкевича й селекційному відділу Євгена Краснікова.
- Говорити, що я спокійно пережив серію невдач, не можу. Не стану навіть говорити, що я спокійно спав у цей час. Ті, хто мене знає, не дадуть мені збрехати, що мене переповнювали і емоції і роздуми щодо прийняття тих чи інших рішень. Я людина емоційна і намагався себе стримувати.
Звичайно, найпростіше було задовольнити амбіції і в чергове поміняти головного тренера. Хоча такого наставника я не бачив. Можливо, ви мені підкажете, хто зважиться взяти команду в середині сезону під зобов'язання миттєвих переможних результатів?
Можу сказати одне: те, що робить Хацкевич, він робить в екстремальних умовах. У нього величезна група молоді! Але він довіряє цим футболістам. Подивіться, Миколенко відіграв в двох матчах поспіль. Це молодий, 19-річний хлопець. Або взяти того ж Циганкова, від якого ми хочемо неможливого - це теж молодий футболіст, зрозумійте! У нього будуть і підйоми, і спади. Можливо, у Циганкова ці спади будуть не такими значними, як у інших футболістів.
Я ж не дарма привів вище приклад Тимчика, Леднєва, Михайличенка. У цих хлопців теж величезний потенціал. Ми їх цілеспрямовано віддали в оренду, і бачимо зараз, що вони справді є гравцями основного складу «Зорі». Юрій Вернидуб - дуже досвідчений тренер. Він не стане просто так довіряти місце в складі того чи іншого футболіста.
Київське «Динамо» - це команда, від якої всі хочуть перемог зараз. В цю хвилину! Я це знаю. Але треба потерпіти. Я впевнений, що у цього тренерського штабу все вийде! Мікроклімат в команді хороший. Хацкевич працює правильно. Він вимагає від футболістів, може, навіть більше, ніж вони можуть дати. Так, десь не вистачає майстерності. Але це шліфується на тренуваннях.
Упевнений, що «Динамо» подолало цю чорну смугу. Такі смуги бувають у всіх команд. На початку 80-х «Динамо» було і на 7-му місці, і на 10-му. А потім Лобановський вивів цю команду на перше місце. Так, багато що залежить від тренера, але Валерій Васильович привів до успіху саме ту команду, яка пройшла нелегкий шлях низами турнірної таблиці. Те ж саме відбулося у 1996-му році. Жоден футболіст не був вигнаний з тієї команди «Динамо» з приходом Лобановського. І, повірте мені, ті хлопці не заграли б, якби не пройшли тернистий шлях. Наберуться досвіду і нинішні хлопці, які грають у першій команді «Динамо». Вони пройдуть горнило важких випробувань і гратимуть.
- Вас не хвилює та обставина, що новачки «Динамо» придбані влітку, не пробилися до складу навіть у жовтні?
- Хвилює. Але, повторюся, я повністю довіряю нинішньому тренерському штабу команди і її головному тренеру. Щоб хто не писав. Які б коти щось там комусь ні підказували ночами. Футболістів в команду я не вибираю. Я плачу за них гроші. А вибір виконавців - завжди за селекціонерами і, потім, на завершальній стадії, за головним тренером.
Наші селекціонери на чолі з Красніковим придбали трьох бразильців. У мене немає ніяких претензій за цими трансферами. Я розумів, що нас чекає тривалий шлях - ці футболісти повинні будуть адаптуватися в новій для них команді, в новій для них країні. У мене з Красніковим чудові стосунки, ми з ним спілкуємося щодня. А звертати увагу на те, що у когось кіт занявкав вранці або ввечері, я не збираюся.
Жодному тренеру «Динамо» я ніколи не говорив, кого треба ставити до складу. Я ніколи не вибирав футболістів під трансфери. Є тренери, які давно розпрощалися з «Динамо». Наприклад, Йожеф Сабо. Запитайте у нього, чи привіз я в «Динамо» хоч одного футболіста без його на те згоди. Таке ж питання можете задати будь-кому з колишніх тренерів «Динамо». Все завжди було погоджено з головним тренером. Причин тому, чому той чи інший новачок не грає, знаходиться потім мільйон. Наприклад, Леоненко не грав при Лобановському з однієї простої причини. Не тому, що він був слабшим Шевченко чи Реброва. Ні. Він не грав з тієї простої причини, що багато розмовляв. А Валерій Васильович хотів, щоб на поле всі гравці бездоганно виконували те, що вимагає від них сучасний футбол.
Хацкевич, Лужний, Шацьких - всі вони грали в «Динамо». Грали при Лобановському. І вони знають, що роблять. Саме тому я їм довіряю. І в ці дні іноді сам собі кажу: «Молодець, що втримався, і не наробив дурниць». Давайте разом потерпимо, почекаємо, і я сподіваюся, що команда з честю вийде з цієї непростої ситуації і даруватиме нам, перш за все, хорошу гру. А якщо буде хороша гра, то обов'язково будуть і перемоги.
Copyright © FC Dynamo Kyiv
