Президент київського "Динамо" Ігор Суркіс, 47 років, про футбол може говорити безупинно. Помітно, що ця тема додає йому непідробного задоволення. Він дозволяє співбесіднику дискутувати і не нав’язує своєї думки. Під час розмови часто палить.
- Ви не пошкодували, коли змінили тренера Сабо на тренера Буряка?
- Сабо пішов за власним бажанням. Вчинив, м’яко кажучи, некоректно. Тому що на переправі коней не міняють. Сабо мав попередити мене про добровільну відставку з посади тренера взимку минулого року. Тоді б я мав час провести підготовчу роботу щодо призначення нового тренера. Поставив Буряка. Він не хотів псувати ні з ким стосунків і повіз до Берна на матч із "Тюном" аж 26 футболістів. Це велика помилка. У команди має бути кістяк.
- Чому не призначили іноземця наставником "Динамо"?
- Я розглядав кандидатури німця Хітцфельда, француза Ле Ґуена, іспанця Клементе. Жоден з них не дав гарантію того, що "Динамо" стане клубом, яким було за часів Лобановського. Крім того, люди із Західної Європи приїжджатимуть сюди тільки для того, щоб заробити гроші.
- Чим керувалися, призначаючи головним тренером Анатолія Дем’яненка?
- Він давно працює у структурі клубу, знає всі вимоги. Окрім того, у мене прекрасний людський контакт з Дем’яненком.
- Повернення Реброва, Ващука, придбання Ротаня, Михалика означає курс на українізацію колективу?
- Так, бо найбільших успіхів "Динамо" досягало, коли за нього виступали вітчизняні гравці. Плюс білоруси - Белькевич та Хацкевич. Повернення Реброва - символічне. Його перебування у команді дисциплінує легіонерів.
- Ващук перейшов з "Динамо" до московського "Спартака" три з лишком роки тому. При цьому кинув тінь на вас, поставивши під сумнів наявність чинного контракту з "Динамо". Чи важко Вам далося рішення повернути його в команду?
- Коли Ващук прийшов до мене, я запитав: "Що тобі потрібно?". "Простіть мене, - відповів Владислав, - більше нічого". Я простив. Запитав: "Хочеш грати у "Динамо"?"."Думаю, це нереально", - каже. І я поставив крапку у розмові: "Іди підписуй контракт". Це все зайняло 15 хвилин.
- Чому відпустили Родріго до бразильського "Корінтіанса"?
- Ми брали Родріго торік. Він рвався у "Динамо". А в Україні зіштовхнувся з сімейними проблемами. Дружина з дитиною через наші кліматичні умови не захотіла переїжджати до Києва.
- Останнім часом перша динамівська команда не поповнюється власними вихованцями. Це свідчить про погану роботу дитячої школи?
- Я попередив і Сабо, і Буряка, і керівників клубної дитячої школи: чекатиму ще рік. Якщо в цей термін хоча б одна людина не перейде до першої команди, я звільнюся від людей, які відповідають за підготовку талантів.
У нас навчається 1500 дітей. Тренери мають пристойну зарплатню, виїжджають з хлопцями на турніри, привозять кубки. Навіщо мені ці кубки? Мені потрібні футболісти. Нехай не для "Динамо" - для інших команд України та Росії. Щоб ми могли їх продати і на виручені кошти придбати кваліфікованих гравців.
- "Динамо" може дозволити собі придбати зірок російської прем’єр-ліги - Аршавіна, Кержакова?
- Обох я б купив із задоволенням, ще Валерій Лобановський відзначав їхній талант. Фінансові можливості є. Немає бажання "Зеніту", який володіє правами на цих футболістів, їх відпустити.
- Російські команди просять у "Динамо" гравців?
- "Локомотив" хотів Рінкона, "Спартак" - Гавранчича. Але вони мені самому потрібні. Грошима, зайвим мільйоном чи півтора, мене не спокусиш.
- Вам не набрид чемпіонат України, у якому боротьбу за "золото" ведуть тільки дві команди?
- Не те що набрид. Я просто не отримую адреналіну від матчів нашого чемпіонату. У цьому році навіть не вирушаю з командою на виїзні матчі.
- У матчі "Іллічівець" - "Динамо" суддя помилився на користь киян.
- Я визнаю це. І хочу, щоб ви написали: мені не потрібні такі перемоги. Помилився суддя. Треба карати за помилки. Неважливо, у чий бік. Якщо Чернат у Києві забив "Іллічівцю" "чистий" гол, а його не зарахували, то про це теж треба говорити. А не кричати, що підсуджують "Динамо". У матчі на Суперкубок суддя не дав пенальті у ворота "Шахтаря". Хіба я почав волати на всю країну? Ні, просто підійшов до Рината Ахметова, обійняв його і привітав з перемогою.
- Чого чекаєте від збірної України на Кубку світу?
- Все, що буде вищим, ніж вихід з підгрупи, - це подвиг.
- Як відпочиваєте від футболу?
- Футбол мені навіть сниться. Просинаюся, а дружина каже: що ти смикаєшся? А взагалі найкращий час для відпочинку - зимова перерва у чемпіонаті. Нервова система хоч трохи заспокоюється.
Завершуємо бесіду саме тоді, коли до кабінету динамівського президента заходить його старший брат Григорій. "Здравствуйте, молодые люди," - вітається він і тисне руку.
Роман ШАХРАЙ, "Газета по-українські"
Печатается на языке оригинала, в сокращении
