У товариському матчі в італійській Монці київське «Динамо» зустрінеться з міланським «Інтером». Матч відбудеться у суботу, 14 серпня, та розпочнеться о 19:30 за київським часом.
Пропонуємо дізнатися більше про нашого суперника – одного з найтитулованіших італійських клубів.
«ІНТЕР» (Мілан, Італія)
Повна назва: Football Club Internazionale Milano
Дата заснування: 1908 рік
Президент: Стівен Джан
Головний тренер: Сімоне Індзагі
Домашній стадіон: «Джузеппе Меацца» (вміщує 80 018 глядачів)
Позиція у чемпіонаті Італії 2020/21: 1-ша
Титули:
Чемпіон Італії (19): 1909/10, 1919/20, 1929/30, 1937/38, 1939/40, 1952/53, 1953/54, 1962/63, 1964/65, 1965/66, 1970/71, 1979/80, 1988/89, 2005/06, 2006/07, 2007/08, 2008/09, 2009/10, 2020/21.
Володар Кубка Італії (7): 1938/39, 1977/78, 1981/82, 2004/05, 2005/06, 2009/10, 2010/11.
Володар Суперкубка Італії (5): 1989, 2005, 2006, 2008, 2010.
Переможець Кубка європейських чемпіонів / Ліги чемпіонів УЄФА (3): 1964, 1965, 2010.
Володар Кубка УЄФА (3): 1991, 1994, 1998.
Історія
Футбольний клуб «Інтернаціонале» (назва підкреслювала багатонаціональний склад колективу) був створений 113 років тому 44-ма членами клубу «Мілан», незгодними з політикою клубу, згідно з якою команда відмовлялася від легіонерів.
У 1910 році «Інтер» вперше завоював скудетто. Після відновлення спортивної діяльності клубу, яку перервала Перша світова війна, в 1920 році «нерадзуррі» знову стали володарями золота італійського чемпіонату. «Інтер» — єдина команда в Італії, яка протягом свого існування не залишала Серію А, попри те, що одного разу посіла останнє місце (сезон 1921/1922).
Золота епоха «Інтернаціонале» минулого сторіччя приходиться на 60-ті роки, коли команда під керівництвом Еленіо Еррери виграла два Кубки європейських чемпіонів поспіль у сезонах 1963/64 і 1964/65 та довели лік виграним скудетто до 10-ти. Наступний фінал Кубка чемпіонів очікував «нерадзуррі» у сезоні 1971/72, коли команда поступилася у вирішальному матчі «Аяксу».
Період 80-90-х років на внутрішній арені видався для «Інтера» найслабшим в історії, однак при цьому міланці тричі перемагали в Кубку УЄФА – в 1991, 1994 і 1998 роках. Відзначимо, що в 1998-1999 роках команду очолював Мірча Луческу, котрий у 90-х працював також у італійських «Пізі», «Брешиї» та «Реджані».
У сезоні 2009/10, під керівництвом Жозе Моурінью, «Інтер» у 18-й раз у своїй історії та п'ятий раз поспіль, став чемпіоном Італії. До того ж, команда вп’яте досягла фіналу Ліги чемпіонів, де перемогла «Баварію», ставши трикратним переможцем турніру.
Після тріумфального сезону «Інтер» на десятиліття відійшов у тінь, однак із сезону 2019/20 знову почав демонструвати позитивні результати. На чолі з Антоніо Конте команда фінішувала другою в Серії А та дійшла до фіналу Ліги Європи.
Минулий сезон
У сезоні 2020/21 «Інтер» провалив груповий етап Ліги чемпіонів, посівши останнє місце в квартеті з «Реалом», «Боруссією» (Менхенгладбах) і «Шахтарем». Підопічні Антоніо Конте здобули лише одну перемогу – над німцями (3:2), та тричі зіграли внічию – двічі з рахунком 0:0 із «Шахтарем» і з тією ж «Боруссією» (2:2).
Проте команда достроково, за 4 тури до фінішу, виборола чемпіонство Італії – перше за 11 років, відірвавшись у підсумку на 12 очок від «Мілана». У 38-ми турах «нерадзуррі» здобули 28 перемог, 7 разів зіграли внічию та 3 рази поступилися, а різниця м’ячів склала 89:35. Окрім того, «Інтер» дійшов до півфіналу Кубка країни, поступившись там майбутньому володарю трофею – «Ювентусу».
Склад
Через фінансові проблеми у власника «Інтера» – китайської компанії Suning Group – та численні боргові зобов’язання керівництвом клубу було прийняте рішення скоротити зарплатну відомість і поповнити бюджет завдяки продажу найкращих футболістів. Так, у літнє міжсезоння до «ПСЖ» вирушив Ашраф Хакімі (7 голів і 9 асистів у минулому сезоні), а головний бомбардир команди Ромелу Лукаку перебрався до «Челсі» (30 голів, 11 асистів).
Окрім того, «Інтер» попрощався з воротарем Даніеле Паделлі, який перейшов до «Удінезе», лівим захисником Ешлі Янгом («Астон Вілла»), нападником Себастьяно Еспозіто (оренда до «Базеля»), півзахисником Жоау Маріу («Бенфіка») і лівим захисником Далбертом (оренда до «Кальярі»).
Натомість «нерадзуррі» викупили у «Парми» правого захисника Маттео Дарміана, який виступав за «Інтер» на правах оренди, підписали атакувального хавбека Хакана Чалханоглу («Мілан»), воротаря Алекса Кордаза («Кротоне») та центрбека Зіньо Ванхеусдена («Стандарт»), який одразу вирушив в оренду до «Дженоа».
Тренер
У червні 2021 року головним тренером клубу терміном на два роки був призначений 45-річний Сімоне Індзагі, який замінив на цій посаді Антоніо Конте. Раніше Індзагі-молодший працював у «Лаціо», де й розпочав свою тренерську кар’єру – спочатку з молодіжного складу, а з 2016 року він керував першою командою.
Разом із «б’янкочелесті» Сімоне виграв Кубок Італії (2018/19) та два Суперкубки країни (2017, 2019).
11 січня 2020 року «Лаціо» під керівництвом Сімоне Індзагі здобув у Серії А 10-ту перемогу поспіль, перегравши на своєму полі «Наполі». Цей показник став найкращим серед усіх тренерів в історії клубу.
Фото – ФК «Інтер»
