- Сергію Станіславовичу, на посаді наставника «Динамо» ви провели два повних сезони. Який із них був складнішим?
- Звичайно, другий. Перед нами стояло завдання зберегти мотивацію після виграшу чемпіонату країни. Ми знаємо, що завоювати титул через багато років було непросто, але утримувати переможні позиції у спорті ще складніше. Нам це вдалося, й у цьому величезна заслуга наших футболістів, які заслужено виграли друге чемпіонство поспіль.
Крім того, у нас була ще одна мета – успішно виступити в Лізі чемпіонів. Ми вийшли з групи, й наша зимова підготовка до другої частини сезону проводилася з особливим натхненням. Команда буквально жила іграми з «Манчестер Сіті»...
- Три рази поспіль «Динамо» вигравало золоті медалі чемпіонату країни ще за часів Валерія Лобановського. Наступний сезон буде ще складнішим?
- Зрозуміло. Перемагати в чемпіонаті завжди було непросто, а від нашого клубу постійно вимагають лише першого місця. Ніхто не збирається казати, що ми, мовляв, виграли два золота поспіль, а тепер візьмемо паузу. Будемо продовжувати працювати, знаходити щось нове, шукати додаткові стимули для хлопців, мотивувати їх на серйозну роботу.
- Можете назвати найскладніший період минулого сезону?
- Важко було приходити до тями після домашньої поразки від «Шахтаря». До зустрічі з гірниками ми доволі впевнено грали в Лізі чемпіонів та чемпіонаті України, а тут такий результат...
Отримали на горіхи всі – і тренери, і футболісти. Можливо, такі ігри іноді потрібні, щоб струсити колектив, хоча поступатися принциповому супернику з таким рахунком на своєму полі, звичайно ж, не можна. Загалом, нас вчасно поставили на місце, й команда почала працювати з новими силами.
- Чи не було паніки? Попереду були дуже складні матчі з «Челсі»...
- Поєдинки з англійцями саме й стали перевіркою команди на характер. Ми не здригнулися, зіграли гідно, а в другому таймі виїзної зустрічі взагалі, вважаю, показали дуже хороший футбол. Отримали впевненість.
- Осінній відрізок сезону, на мій погляд, «Динамо» пройшло більш стабільно, ніж весняний. Ви погоджуєтеся?
- У певній мірі так. Можливо, позначився виліт із Ліги чемпіонів – поразка від «Манчестер Сіті» трохи вибила нас із колії. На внутрішній арені ми постійно стикаємося з однією й тією ж проблемою – всі команди закриваються, й нам потрібно долати їхню масовану оборону. У деяких матчах нам десь не вистачало емоцій, тому окремі поєдинки мали такий складний характер.
Тому я з вами погоджуся – осіння частина сезону була більш видовищною, якщо хочете. Але головне, що на виході ми все одно домоглися позитивного результату в першості. А покращувати гру потрібно завжди, ми над цим працюємо.
- Поняття футбольної видовищності має умовний характер...
- Саме так! У одного вболівальника одні вимоги до гри команди, в іншого – інші. Всім не догодиш, тому найкрасивіше у футболі – це рахунок на табло. Результат – головний критерій. А у нас він є.
- Емоційний фон у команді в деяких весняних матчах сезону залишав бажати кращого. Чи повною мірою вас влаштував фізичний стан гравців? Восени, в поєдинках Ліги чемпіонів, ми бачили, що ваші футболісти постійно перевершували суперників у біговій роботі, але в матчах чемпіонату країни такої статистики в нас не було ...
- Безумовно, після будь-якого поєдинку ми отримуємо детальний аналіз гри кожного виконавця окремо та команди загалом. Були матчі, де хлопці бігали менше, ніж зазвичай, але якогось провалу не було ніколи. Порівнюючи показники з минулим сезоном, з нашими піковими іграми, можна сказати, що команда зберегла свій функціональний рівень, який не викликає у нас особливих нарікань.
- Поєдинків із «Манчестер Сіті» це теж стосується?
- Так. Ми поступилися в реалізації моментів, але ніяк не в фізичній готовності. Для нас дуже важливо, що рівня готовності нам вистачило до самого кінця чемпіонату.
- Багато фахівців говорять, що півзахисники «Динамо» добре бігають, але не дуже добре ведуть гру. Розумію, що футбол не стоїть на місці, але чи не вважаєте ви, що команда потребує підсилення середньої лінії виконавцями конструктивного плану?
- Ми будуємо командні дії, виходячи з тих гравців, які є в наявності. Будь-який тренер хоче покращувати гру своєї команди, підвищувати конкуренцію, й ми не виняток ...
Зараз усі говорять, що Андрій Ярмоленко – це 50 відсотків нашої атаки. Я з цим погоджуюся, але немає нічого поганого в тому, що команда використовує сильні якості свого лідера. Не буде його – гра матиме інший характер.
- Як у випадку з «Шахтарем» після переходу Алекса Тейшейри? Не стало його – гірники знайшли інші ходи для побудови своєї атаки ...
- Там і без нього вистачало й вистачає бразильців, які можуть вести гру в наступі. Я не знаю, як вони будуть посилюватися, це їхні проблеми, але вважаю, що в них і так достатньо високий атакуючий потенціал. І не лише. У «Шахтаря» – збалансована команда, з якою завжди приємно конкурувати в чемпіонаті України...
- І все ж таки – «Динамо» потрібно зміцнити центральну ланку чи ні?
- Виокремлювати якісь лінії я не буду. Нам необхідно посилити всі позиції. Буде можливість – ми це зробимо, ні – продовжимо працювати з тими гравцями, які є...
Важливо, щоб кожен футболіст знав свою роль на полі. Опорний півзахисник не повинен весь час бігати вперед та забивати м'ячі – він має займатися своєю справою й за нагоди допомагати атаці. У будь-якої команди є свої недоліки, бувають хороші ігри, трапляються й невиразні. Але найголовніше – рівно пройти весь сезон. Вважаю, нам це вдалося.
- Такої низької результативності нападників у «Динамо», як на мене, ще не було ніколи. Ви вважаєте це проблемою?
- Ні, я так не вважаю. Повторюся, головний показник – перемога команди. Хто забив, неважливо...
Не варто забувати, що в таких клубах, як «Динамо» чи «Шахтар», нападникам завжди непросто. Суперники часом грають у п'ять захисників, форвард весь час перебуває під жорстким контролем. У такій ситуації на перший план саме й виходить гра атакуючих півзахисників, яким простіше розкривати оборону суперника, діючи з глибини поля. А нападникам завжди вистачає й іншої роботи, яку вони теж мають виконувати.
- Утім, ледь не кожного дня до «Динамо» відправляють того чи іншого бомбардира – наприклад, Романа Зозулю, Олександра Гладкого. Когось із них будете брати?
- Подивимося. Навколо нашої команди завжди вистачає таких розмов – ми перебуваємо в центрі уваги ЗМІ. Це нормально... Потрібно, щоб зійшлося багато факторів, співпало бажання президента, гравця, тренера. Як тільки ми когось підпишемо, ви відразу про це дізнаєтеся.
- Хтось із орендованих футболістів може повернутися?
- Лише ті виконавці, у яких достатньо мотивації виступати за «Динамо», доводити в нашій команді свою спроможність. А ті, хто говорить, що я би хотів пограти в оренді ще, нам не потрібні. З ними мені буде нецікаво працювати.
- В обороні ваша команда відпрацювала в минулому сезоні вище за всілякі похвали – у 39-ти матчах пропущено лише 22 м'ячі. Гра в захисті – найсильніша якість нинішнього «Динамо»?
- Ви правильно сказали – не оборона добре зіграла, а команда добре зіграла в обороні. Для нас це дуже важливо, тому що на захист працюють усі футболісти. У тому числі й нападники, яких ви критикуєте. У нас було багато матчів, в яких м'яч майже не доходив до захисників, а якщо й доходив, то вони показували всю свою майстерність, вступали в єдиноборства та виходили з них переможцями.
- У чемпіонаті України багато боротьби...
- Так, і це дуже важливий компонент. Якщо ми будемо виходити на поле та думати, що обіграємо суперника лише за рахунок класу, через контроль м'яча, то нічого не вийде. Для того, щоб володіти м'ячем, спочатку його потрібно відібрати, а для цього необхідно докласти максимум зусиль. За статистикою у нас порівняно з минулим чемпіонатом збільшився відсоток виграних єдиноборств.
- Мабуть, свій найкращий сезон у кар'єрі провів Євген Хачеріді, причому не лише по грі, а й по дисципліні. Як вам вдалося до нього достукатися?
- Думаю, він нарешті зрозумів, що може віддати команді набагато більше, ніж віддавав раніше, подорослішав, у нього народилися діти, він багато чого переосмислив. Стало більше відповідальності – в кожному тренуванні та в кожному матчі. Я сподіваюся, що Женя й надалі підвищуватиме рівень не лише самої гри, а й розуміння того, чим ми всі разом займаємося.
- У двох словах можна пояснити секрет довголіття Олександра Шовковського?
- Краще запитати про це у нього, але я бачу, що це справжній професіонал, який приїжджає на базу за півтори години до початку кожного тренування. Упевнений, що він веде правильний спосіб життя, а від цього саме й залежить футбольне довголіття.
- У перший сезон вашої роботи в «Динамо» було багато дебютантів, а тепер вам висувають претензії через недостатню довіру молоді. Як ви сприймаєте цю критику, й чи вистачає талантів у «дублі» команди?
- Звичайно, вистачає. Ми постійно залучаємо молодих хлопців до тренувань, уважно за ними спостерігаємо, робимо висновки, чи готові вони до конкуренції. Плануємо взяти на збори цілу групу гравців молодіжної команди. Багато основних виконавців будуть перебувати на чемпіонаті Європи, й у молоді з'явиться відмінний шанс себе проявити.
Уболівальники бачать лише вершину айсберга, а ми робимо ретельний аналіз та з великим задоволенням даємо шанс усім, хто цього гідний. Але для цього потрібно багато працювати...
- Сергію Станіславовичу, можете назвати найкращий матч «Динамо» в минулому сезоні?
- Можливо, це був виїзний поєдинок із «Порту». Гідно ми зіграли й проти «Челсі». Та й у чемпіонаті України вистачало ігор, в яких ми добре розкривали насичену оборону суперників.
Можу виокремити й виїзний матч із «Манчестер Сіті». Ми розуміли, що нам буде непросто забити три голи у ворота цієї команди, але створили для цього чимало моментів. Зіграли компактно та нічого не дозволили створити супернику.
- Не можна не згадати й київський поєдинок, який до цього часу сидить скалкою в серцях уболівальників. Не стільки через саму поразку, скільки через його форму – здалося, що в цьому поєдинку «Динамо» програло самому собі, пропустивши невластиві для вашої команди голи. Чи погоджуєтеся?
- Можливо ви маєте рацію. Перший м'яч ми пропустили через неуважність під час розіграшу стандартного положення, а потім припустилися невиправданих втрат у центрі поля. Такий суперник не вибачає навіть мінімальних недоліків, а в нас вистачало грубих помилок. У «Манчестер Сіті» зібрані виконавці найвищого рівня, які до останнього претендували на вихід до фіналу Ліги чемпіонів, але ми на рівних грали проти цієї команди, а поступилися виключно через свої помилки.
- Навесні у вас був ще один провальний поєдинок проти «Шахтаря». Була би можливість повернути час назад, ви би поставили на нього резервістів або ж відклали святкування золотих медалей хоча б на один тиждень?
- Та хто вам сказав, що ми святкували? Вважаю, що це абсолютно нормально, коли після перемоги в чемпіонаті команда збирається разом. Це ж не означає, що футболісти гуляли до ранку й напилися! Хлопці підняли по келиху шампанського, подякували один одному за роботу – й розійшлися ...
Я же не можу наказати гравцям посидіти півгодини та роз'їжджатися по домівках. Було багато емоцій, адже команда два роки поспіль вигравала чемпіонат у боротьбі з дуже сильним суперником.
Перед матчем із «Шахтарем» я розмовляв із хлопцями, бачив їхню роботу на тренуваннях та розумів, що вони мають величезне бажання взяти участь у цьому поєдинку. Так, у нас не пішла гра, але я вважаю, що саме ці футболісти заслужили вийти на поле саме в цьому матчі.
Для нас набагато важливіше стабільно пройти всю турнірну дистанцію та виграти весь чемпіонат, ніж перемогти в окремо взятій грі. Щоправда, так поступатися в ній теж не можна. Нам дуже прикро, ми принесли вболівальникам свої вибачення, будемо виправляти помилки.
- Поєдинок проти «Шахтаря» став відправною точкою інформаційної війни, яка, щоправда, розпочалася ще до початку цього матчу. За два роки роботи на посаді головного тренера «Динамо» ви вперше зіткнулися з таким станом речей?
- Я особливо на це уваги не звертаю. Справа в тому, що перед кожною грою з нами Мірча Луческу говорить якісь провокаційні речі – це абсолютно нормальна поведінка наставника «Шахтаря». Ми до цього звикли, але футболісти реагують на подібні заяви по-різному: хтось ображається, хтось відповідає на дурниці справою.
Мені здається, що розсудливим людям не потрібно пояснювати, що будь-який чемпіонат – це тривалий турнір, в якому беруть участь не дві команди, й перемога в ньому не залежить від результату двох поєдинків. Можна налаштуватися на одну гру, але не налаштуватися на 10 інших.
- Поведінка деяких футболістів, в тому числі й ваших підопічних, не сильно відрізняється від поведінки деяких тренерів. Чим це можна пояснити?
- Тим, що сьогодні взагалі відбувається в нашій країні. Футбол не може бути винятком. Але я погоджуюся, що всі учасники заворушень мають нести адекватне покарання, яке визначається не лише терміном дискваліфікації, а й багатьма іншими факторами...
«У нас сильна збірна»
У розмові із Сергієм Ребровим ми не могли залишити поза увагою тему майбутнього виступу збірної України на чемпіонаті Європи у Франції.
- Зараз ми можемо говорити все що завгодно, але лише час покаже, чи позначаться останні події на виступі команди, – сказав Сергій Станіславович. – Усе залежить від інтелекту самих футболістів, від їхнього бажання про все забути та зосередитися на спільній справі.
Пам'ятаю, як ми вперше потрапили на чемпіонат світу – опинившись там, взагалі забули про те, що відбувається на клубному рівні. Розуміли, що якщо в суперництві з найкращими збірними планети ми не будемо єдиною командою, то нам там нічого не світить.
Зізнаюся, тоді навіть у думках не було якогось недоброзичливого ставлення один до одного. А зараз, коли країна перебуває у стані війни, коли гинуть люди, футболісти мають розуміти, що вони виступають за всю Україну. Кожен гравець має бути вдячний долі за те, що вона надала йому шанс представляти свою націю на такому рівні. Сильну державу, яка дала всім нам життя та можливість займатися улюбленою справою.
- Уявімо, що збірна України у Франції – одне ціле. Чи здатна за таких обставин наша команда здивувати хорошим результатом?
- У нас сильна збірна, нам не потрібно нікого дивувати. У хлопців має бути віра у свої сили, а грати у футбол вони вміють. Нехай нас бояться, нехай наші суперники обороняються всі 90 хвилин! У збірної України вистачає виконавців дуже високого рівня...
«КОМАНДА»
* фото А. Лукацький
