Після поразки в Мюнхені двома тижнями раніше в першому матчі з рахунком 0:1, динамівці в повторному поєдинку взяли реванш 2:0 і пройшли до півфіналу змагань. Матч відбувся на «Центральному» стадіоні (нині НСК «Олімпійський») і зібрав понад 100 тисяч глядачів. Це був перший вихід радянської команди у півфінал цього турніру. Там підопічні Валерія Лобановського зустрілися з іншим представником ФРН - «Боруссією» з Менхенгладбаха, яку вдома обіграли 1:0. Але на виїзді поступилися 0:2 і пропустили німців у фінал.
Утім, домашній матч із «Баварією» був знаменним не тільки перемогою «Динамо», але й тим, що перед початком матчу Блохіну був вручений «Золотий м'яч» присуджений йому як найкращому футболісту Європи 1975 року. Як то кажуть, краще пізно, ніж ніколи.
Господарі активно розпочали поєдинок, чого тільки коштує статистика за перші 20 хвилин матчу: кількість атак 5:1 на користь українців. Напевно, найдраматичнішим моментом першого тайму став нереалізований пенальті, призначений на 35-й хвилині після того, як у штрафному майданчику гостей був грубо збитий Блохін. З ударом самого потерпілого з «позначки» впорався воротар німців Маєр, вибивши м'яч із нижнього кута. А за хвилину удача посміхнулася вже киянам, коли удар Торстенссона прийняла на себе стійка.
Другий тайм господарі розпочали з іще більшим завзяттям. Утім штурм воріт суперників у вигляді ударів Блохіна, Онищенка і Мунтяна, між якими було всього кілька секунд перерви, не стали фатальними для воротаря Маєра. А удар Буряка прийшовся в поперечину! Кияни нав'язали супернику високий темп і продовжували активно і наполегливо наступати.
Кінець матчу видався просто «валідольним». Хвилин за 15 до закінчення поєдинку Румменігге вийшов один на один із Рудаковим, але з його сильним ударом динамівський воротар впорався. Потім Коньков протягнув м'яч майже з центру поля до штрафного майданчика, увійшов до нього і став просуватися з м'ячем до воріт, де його і збили. Буряк узявся бити пенальті і не схибив. А за пару хвилин той же Буряк виконав подачу зі штрафного від лівої бровки, і Слободян, що вистрибнув вище за всіх, головою спрямував м'яч у ворота. 2:0 - і «Динамо» пройшло далі.
«Думаю, що за напруженням і гостротою цей матч не поступався деяким фінальним у розіграші Кубка чемпіонів, - зазначив після гри наставник «Баварії» Деттмар Крамер. - З нашого боку на карту було поставлено все. Але перемогли не ми, а команда, яка пред'явила більш вагомі аргументи. Для професійного клубу, такого як «Баварія», економічна, фінансова сторона важливі, як і спортивна. Тут у Києві ми понесли втрати не тільки спортивного плану. Я вдячний киянам за теплий, гостинний прийом. Поле? Воно було в чудовому стані. І не його слід звинувачувати в нашій поразці. Я щиро вітаю киян із відмінною перемогою. Вони створили набагато більше гольових ситуацій, ніж ми, і до 82-ї хвилини нам, відверто кажучи, просто щастило. Якщо «Динамо» гратиме і далі так, як сьогодні, воно може здобути цей титул. Такому супернику не соромно програти».
А ось як підсумував зустріч Валерій Лобановський:
«Я отримав справжню насолоду від гри обох команд. Переконаний, що такий поєдинок прикрасив би будь-який фінал європейського турніру. Обидві команди віддали всі сили боротьбі, діяли швидко і винахідливо. Вас цікавить, яким був наш план на гру? Завдання полягало в тому, щоб звести до мінімуму час володіння мюнхенців м'ячем. Саме тому наші гравці пресингували всі дев'яносто хвилин. Думаю, що саме це і принесло нам успіх. І я згоден із Деттмаром Крамером, що результат зустрічі закономірний».
Кубок чемпіонів 1976/1977, 1/4 фіналу, матч-відповідь
16 березня 1977, Київ, стадіон «Центральний», 102 000 глядачів
«Динамо» (Київ, Україна) - «Баварія» (Мюехен, ФРН) - 2:0 (0:0)
«Динамо»: Рудаков, Коньков, Матвієнко, Фоменко, Решко, Трошкін, Мунтян (Слободян, 61), Онищенко, Буряк, Бережний, Блохін.
«Баварія»: Маєр, Андерссон, Грубер, Шварценбек, Беккенбауер, Рот, Румменігге, Торстенссон (Кіршнер, 89), Кюнкель (Йона, 77), Хенесс, Капельманн.
Голи: Буряк (81, з пен.), Слободян (86).
Нереалізований пенальті: Блохін (35, воротар).
Попереджений: Грубер
