Так, це були не ті, казкові, яких ми з дитинства уявляли собі за книгами або яких бачили в мультфільмах. Але, з іншого боку, як же ще можна назвати трійку молодих хлопців із гітарою, скрипкою та міні-барабаном, яка з початком сутінків давала ненав’язливий концерт на центральній площі Бремена? І так добре це в них виходило, що випадкові слухачі не поспішали йти далі у своїх справах, а капелюх, що лежав поруч, досить швидко наповнювався монетами та купюрами – культура та бізнес ідуть поруч!
Вуличний або, точніше, майданний концерт привернув увагу й кількох динамівців, які прогулювалися після вечірнього тренування перед вечерею та переглядом матчу Молдова – Україна.
Втім, повернемося до хронології турне киян до Бремена в півтори доби. У п’ятницю після обіду й відпочинку о 16-15 команда виїхала з готелю на центральний стадіон. Наближалася, як ви розумієте, година пік, а на дорогах і натяку не було на транспортні затори. Тож уже за п’ятнадцять хвилин динамівці вийшли на одне з тренувальних полів, розташованих поряд із головною ареною.
Чи варто говорити про те, що там на земляків із помітним хвилюванням чекав Віктор Скрипник (на фото). Колишній гравець збірної України негайно потрапив до оточення Олексія Михайличенка, Михайла Михайлова, Сергія Реброва, Олександра Козлова, Валерія Євлантьєва, нарешті, вашого покірного слуги – тобто тих, із ким йому свого часу довелося грати або працювати.
Поговорити би! Адже є про що згадати спорідненим душам, є чим поділитися. Але, на жаль, часу на це було відпущено лише хвилин п’ять-сім. «Хоч я тут уже шістнадцятий рік і, здавалося, мав уже звикнути, – зізнався, сумно посміхнувшись, Віктор, – але серденько іноді сумує за Україною». А ще Скрипник із гордістю розповів, що ось на цьому полі він тренує групу хлопчаків зі школи «Вердера», а поряд займаються гравці першої команди й що, мовляв, коли дітлахи бачать живого Дієго... Так, це чудовий виховний ефект для молодого покоління. Але, вибачте, у динамівській футбольній академії картина аналогічна. Втім, нехай цей меседж адресується іншим – як добрий приклад для запозичення.
До речі, про «Вердер». Кристіан Маховські, організатор зарубіжних тренувальних та матчевих вояжів київського «Динамо», зізнався, що вчора здійснив свою маленьку мрію. Як виявилося, Бремен – місто, де він, мешкаючи вже багато років в англійському Манчестері, народився. А «Вердер» – команда, у футбольній школі якої він займався, безпосередньо – ось на цих полях, де тренувалося цього моменту «Динамо». Ну, а мрія його, за словами Кристі, полягала в тому, щоб колись привезти на свою історичну батьківщину нашу команду, яка і йому, нашому другу, стала вже рідною.
Заняття динамівців було нетривалим, близько години, але досить інтенсивним. Михайлов працював, зрозуміло, з воротарями – Бойком та Кичаком, а Михайличенко з Ребровим – із польовими гравцями. Сказати про те, що зі шкіри геть лізли у прагненні зарекомендувати себе з найкращого боку Лухтанов, Хльобас, Болденков, Чорноморець, Цибульник, Маїк, значить, не сказати нічого. Адже невідомо, коли цим юнакам випаде наступний шанс показати себе в першій команді, нехай і дещо ослабленій відсутністю збірників. А тут ще Ребров підстьобував, мовляв, давайте хлопці, наполегливіше стукайте у двері, про які мрієте. Виховний процес багатогранний та безперервний, як відомо.
Репортери бременського ТБ, які слідували за «Динамо» по п’ятах, ввічливо попросили дозволу познімати тренування. Звичайно, хлопці! Можна не сумніватися, це також додасть завзяття нашому молодняку.
Після тренування – вечеря і – до телевізора! Молдова – Україна! Виправлюся: навіть не телевізора, а до величезного екрану в кінозалі готелю, на який із комп’ютера передавалася інтерівська картинка матчу. Це великий знавець своєї справи Олександр Козлов за оргпідтримки Маховського постарався: щось до чогось підключив, і – ось вам трансляцію!
Зізнатися, мав намір розповісти вам, як футболісти дивляться футбол. І навіть проілюструвати це: взяв до кінозали фотоапарат. Але, на жаль, нічого не вийде. Вони дивилися гнітюче... мовчки. Всі дев’яносто плюс чотири хвилини! І гравці, і тренери. Ну, хіба що іноді короткими репліками наставники пояснювали підопічним, де правильно зіграно, а де неправильно. Справа тут, здогадуюся, у грі нашої збірної й, особливо, в результаті матчу. Гумор не сприймався. Навіть коли автор цих рядків під час однієї з пауз у трансляції, викликаної слабким сигналом, по-дружньому звернувшись до чародійника Козлова, сказав «Михалич, а постав спочатку гру, можливо, все ж таки заб’ють наші...», не пройшло.
Фінальний свисток кишинівського матчу явно зіпсував настрій. Зал спорожнів за мить – без звичних обговорень, емоцій, суперечок. Уже в ліфті Михайло Михайлов сумно сказав: «Ех, а цих двох очок-то нам може й не вистачити на фініші...»
Ранок суботи геть розвіяв усі сумні думки. Це погода так подбала про гостей з України, змінивши вчорашню жовтневу вогкість на посмішку справжнього бабиного літа. Сонце, жодного вітерця, тепло – словом, краса!
І ось у такому настрої динамівці о 14-20 за київським часом узяли курс на Клоппенбург. Там і відбудеться спаринг із «Вердером», заради якого все це й замислювалося. Тепер – ловіть он-лайн-трансляцію на нашому сайті.
Олексій Семененко з Бремена
