Легендарний футболіст «Динамо» 1970-х Леонід Буряк згадав роки роботи з лікарем Володимиром Малютою, який пішов із життя на 81-му році.
- Я прийшов до команди на рік раніше, ніж він. Володимир Ігорович узагалі не знав нашу галузь, не знав спортивних речей, що стосується саме футболе. Були навіть випадки, коли він заходив до душу, а все його тіло було обмальоване фломастером – таким чином він учився, як кажуть, на собі. Коли ми були на зборах за кордоном, він обов’язково зустрічався з місцевими спеціалістами, аби перейняти їхній досвід. Можу сказати, що він сам себе зробив тим спеціалістом, яким став у підсумку. До нього тягнулися, багато людей просили зустрічі з ним, щоб він допоміг, адже він багато чого знав у цій галузі.
Одна з основних його рис, як лікаря, – він був милосердним. Коли щось траплялося, якісь проблеми виникали зі здоров’ям, він міг уже о восьмій ранку приїхати до тебе, тримаючи якусь таблетку на долоні. Особисто для мене він зробив багато хорошого. Він любив київське «Динамо», і ті лікарі, які зараз працюють у клубі – це і його заслуга в тому числі, результат його праці. Він багато передав їм своїх знань, він завжди був на місці, до нього прислухалися. Клуб втратив дуже хорошого спеціаліста та віддану людину.
- Незважаючи на такий поважний вік, Володимир Ігорович продовжував працювати на благо рідного клубу…
- Це ідеологія президента «Динамо» Ігоря Михайловича Суркіса, який усіляко підтримував його. Якби Володимиру Ігоровичу сказали, що його звільняють із клубу, то він би помер ще раніше. Він, можна сказати, жив на базі, і навіть коли було пізно й нікого не було вже на робочому місці, він завжди приходив на допомогу.
