- Не за горами старт чемпіонату України. чого очікуєте від нового сезону?
- Я хотів би, щоб у нашій країні з’явилось ще дві-три команди рівня «Динамо», «Шахтаря» і «Металіста». Тоді можна було б говорити про хороший повноцінний чемпіонат. Адже таких топових протистоянь, як Київ-Донецьк, Київ-Харків, Донецьк-Харків нам не вистачає.
Журналісти і вболівальники постійно намагаються знайти плюси у «Шахтаря» чи мінуси у «Динамо». І навпаки. Я вважаю, що ці два клуби мають бути вдячні один одному за те, що вони існують. А також за те, що є суперник, який дихає в потилицю і не дає розслабитись.
Як раз таких серйозних матчів і бракує нашим клубам. Це помітно на міжнародній арені, де футболістам доводиться грати проти команд, які сповідують зовсім інший футбол, ніж більшість колективів України.
- Чи можна казати про те, що рівень вітчизняного чемпіонату росте із року в рік?
- Ні, я не згоден із цим твердженням. Думаю, що років шість-сім тому чемпіонат України був цікавішим. В першу чергу своєю непередбачуваністю. Не можу сказати, що зростає рівень гри «Динамо» чи «Шахтаря». Є звісно «Металіст» і «Дніпро», але київський і донецький клуб стоять вище. Так буде ще довго.
- В ключових матчах минулого сезону українські арбітри припускались серйозних помилок, які вплинули на підсумок боротьби за золоті медалі…
- Моя оцінка – люди, які судять, не готові працювати на рівні Прем’єр-ліги. Раніше важливі дуелі сезону довіряли досвідченим арбітрам, а не молодим. І це було вірно. Я за те, щоб на такі зустрічі запрошували іноземних рефері. Хоча якщо на чемпіонаті Європи арбітри припускаються таких серйозних помилок, то що вже казати про Україну…
- Цього літа в «динамо» з’явились четверо нових виконавців: Андрій Богданов, Віталій Каверін, Ніко Кранчар і Мігель Велозу. Чого очікуєте від цих футболістів?
- Не можу давати характеристику гравцям, адже для того щоб бути об’єктивним, потрібно бачити тренувальний процес своїми очима і спостерігати за їхньою роботою, хоч ці прізвища і на слуху. Як футболіст, який віддав клубу 14 років, я завжди дуже переживаю за «Динамо». Дай Бог, щоб тренерський штаб зумів втілити все задумане в життя, а футболісти, в свою чергу, виправдали сподівання.
Але я також думаю, що «Динамо» бракує форварда, який здатен самотужки вирішити дулю зустрічі на користь своєї команди. Браун Ідейє, як і Артем Мілевський, грають із глибини, часто відпрацьовують в обороні. А гра «Динамо» в усі часи будувалась навколо швидкого і потужного форварда.
Є багато хороших виконавців у Європі, але ж клуб має певні трансферні можливості. Успішно виступати в чемпіонаті України «Динамо» може і з нинішніми футболістами, а от для Ліги чемпіонів потрібно посилюватись.
- Із року в рік прогресує молодий Андрій Ярмоленко…
- Я б не записував Андрія до когорти молодих футболістів. Він вже достатньо дорослий, сформований гравець, поряд із яким повинна розвиватись динамівська молодь. Також є Хачеріді та Гармаш. Але і цим хлопцям без старших, досвідченіших виконавців складно зростати. А коли ці футболісти, в свою чергу, стануть майстрами, то настане їх черга виховувати молоде покоління. І так далі.
- Як ви вважаєте, до якого віку гравець може називатись молодим і перспективним?
- Думаю, до 21 року. Я, наприклад, в 24 роки вже був триразовим чемпіоном СРСР. В першу чергу важливо, щоб тренер довіряв молодому таланту і правильно його використовував. Адже можна взяти будь-якого обдарованого футболіста атаки і змусити його грати, наприклад, виключно на позиції центрального захисника, заборонивши бігати до чужих воріт. І він просто розчиниться серед партнерів.
- Наприкінці інтерв’ю дозвольте спитати вас про те, чим займаєтеся зараз?
- Знаходжусь у Києві, відпочиваю. Маю певні плани, пов’язані із продовженням тренерської діяльності. Їхати кудись далеко не хочу. Є пропозиції від клубів із країн близького зарубіжжя. Але поки не знаю як буде. У мене, як і у кожної людини, є проблеми, які потрібно вирішити, тому поки перебуваю в роздумах.
Андрій Недбайло
