Шановні друзі! В середу, 26 березня, з 16.30 до 17.30 за київським часом, гостем редакції офіційного сайту київського “Динамо” був нападник Максим Шацьких.
ПРЯМА ЛІНІЯ З МАКСИМОМ ШАЦЬКИХ:
-Максиме, які плани на майбутнє? Хочеш грати за “Динамо” чи непроти поїхати за кордон?
-Я зовсім нещодавно підписав з “Динамо” новий трирічний контракт і упродовж цього часу залишати клуб не збираюся.
-Чому в матчі з “Чорноморцем” ті віддав пас Ринкону, хоча міг пробити і сам?
-Він знаходився у кращій позиції. Діого пробіг до штрафної суперника 70-80 метрів і я просто не міг не поділитися з ним м’ячем.
-Чи не думав ти змінити громадянство на українське?
-Не бачу в цьому сенсу. А взагалі, це зробити ніколи не пізно.
-Чи не набридло постійно мешкати на базі?
-Чого скривати – це дуже важко. Але така робота…
-Розкажіть, будь-ласка, який матч за “Динамо” став для вас найпам’ятнішим?
-Мабуть, гра в Києві з “Ольборгом”. Я тільки прийшов у команду і одразу така емоційна гра!
-Якщо не секрет, яка твоя найзаповітніша мрія?
-Виграти в складі київського “Динамо” Лігу чемпіонів.
-Який чемпіонат із закордонних найбільше подобається?
-Англійський. Матчі Прем’єр-ліги, особисто для мене, дивитися найцікавіше. На друге місце поставив би іспанську першість.
-Чи важко грати за “Динамо”?
-Я не можу так сказати. За такими гравцями, як у “Динамо”, не може бути важко.
-На що розраховує “Динамо” в чемпіонаті України та Лізі чемпіонів?
-У внутрішній першості – тільки чемпіонство! В Лігу чемпіонів спочатку треба потрапити, а в принципі, завжди налаштовуємося лише на найвищі сходження.
-Максиме, ким ти плануєш стати після закінчення кар’єри?
-Мені ще грати і грати, тому всерйоз щось планувати ще зарано. А взагалі, не хотілося б залишати футбол.
-Макс, ти не боїшся втратити місце в основному складі?
-В такому клубі як “Динамо” треба завжди бути на певному рівні. В команді велика конкуренція і місце в основі треба завойовувати не тільки в офіційних матчах, але й на тренуваннях.
-Чи вважаєш ти за необхідне створення єдиного фан-клубу “Динамо”?
-Так, це буде великий плюс у відношеннях команди та вболівальників.
-Як ти відносишся до “виїзних” фанів?
-Виходячи на поле в інших містах одразу починаєш шукати очами “рідний сектор”, тобто своїх уболівальників. Приємно, що люди приїхали підтримати нас за сотні кілометрів і намагаєшся зробити все, щоб вони залишили це місто з підвищеним настроєм.
-За кого будеш уболівати в матчі Україна – Іспанія. Чи підеш на футбол?
-Безумовно, тільки за збірну України. Прогнози напередодні матчу за традицією не роблю. На “Олімпійський” повболівати за українську дружину, скоріше за все, прийду. Хоча не дуже подобається сидіти на трибунах.
-Коли востаннє грав за збірну Узбекистану?
-Півтора роки тому на відбірному турнірі чемпіонату світу-2002 проти китайців. Бажання грати за збірну є, але в товариських матчах у нас не дуже сильні суперники. Можливо, якщо питання вирішиться позитивно, зіграю за Узбекистан вже найближчим часом.
-Наскільки знаєш узбецьку мову? Як справи з українською?
-З узбецькою, чесно кажучи, не дуже. А ось на українській вже практично все розумію. Нещодавно виступав на одному з телеканалів, де питання адресувалися виключно на українській. Відповідав я на російській, проте все розумів без перекладу.
-Правда, що футболіст втрачає за матч до семи кілограмів ваги?
-Можу сказати тільки про себе – при великому обсягу роботи на полі втрачаю кілограмів п’ять, не більше.
-Максиме, кого з футболістів вважаєш найкращим у світі?
-Меня дуже подобається гра Зидана. Такої імпонують дії Дель П’єро, Рауля та Шевченко.
-Чи є в тебе проблеми з зайвою вагою?
-Ні, і практично ніколи не було. Завжди намагаюся “тримати” свою вагу, яка в межах 78 кілограмів.
-З ким у тебе в команді найліпші відносини?
-У нас дуже дружній колектив, практично зі всіма в гарних стосунках. Буває, вільний час проводжу в компанії Косовського, Пеєва, Белькевича та Хацкевича.
-Згадайте ваш перший гол на професійному рівні. Що окрім радощів ти відчував?
-Свій перший гол вже не згадаю, а ось про перший найпам’ятніший розкажу. Я грав за “Балтику” в першій лізі першості Росії проти саратовського “Соколу”. В першому таймі я реалізував вихід сам на сам з воротарем. У тому матчі ми перемогли 1:0 і вийшли на першу сходинку в турнірній таблиці. Подібні емоції я знову відчув після матчу з “Ольборгом”, коли “Динамо” перемогли 1:0 і вийшло в Лігу чемпіонів.
-Чому в кінці 90-х ти змінив п’ять російських клубів – “Сокіл” (Саратов), “Торпедо”(Володимир), “Лада” (Тольятті), “Газовик Газпром” (Іжевськ), “Балтика” (Калінінград)?
-Я тоді був починаючим гравцем і мені просто хотілося грати. Не завжди вдавалося потрапляти до основного складу, але завдяки старанню вдалося зарекомендувати себе, після чого одразу “помітили” на Україні і запросили до київського “Динамо”.
-Кого з оборонців, виступаючих на Україні, вважаєш найкращим?
-Про інші команди судити важко, а в “Динамо” це Сергій Федоров та Горан Саблич. Іноді їх буває дуже важко пройти.
-Максиме, наскільки часто ти користуєшся Інтернетом. Яким сайтам віддаєш перевагу?
-Дуже рідко вдається “залізти” у “всесвітнє павутиння”. Моя дружина цим цікавиться, постійно відвідує сайти “Динамо”, а я так, одним оком…
-Яка подія в житті стала для тебе найбільш значимою?
-Безумовно, це народження двох дочок. Це порівняти ні з чим не можливо.
-Тобі питання, як спостерігачу під час зборів збірної в Конча-Заспі. Які стосунки між київськими та донецькими таборами гравців?
-Ніяких інтриг чи конфронтацій я не помічав. Нормальні робочі стосунки – клуби клубами, а в збірній хлопці виконують спільну справу.
-Чи полюбляєш ти швидку їзду і яка в тебе улюблена марка авто?
-Так, трохи люблю полихачити. А улюблена машина – “Мерседес”.
-У скільки років ти почав займатися футболом?
-У 6 років потрапив до ДЮСШ “Пахтакор”.
-Як справи у твого брата, який свого часу теж проглядався в “Динамо”?
-У нього була дуже важка травма, після якої він був змушений пропустити два роки. Нині Олег потроху розпочав грати за ташкентський “Дуслик”. Можливо, в найближчому майбутньому зіграємо разом за національну збірну.
-Майже три роки ти грав під орудою Лобановського. Твої враження від цього періоду?
-Працюючи з Валерієм Васильовичем відкрив для себе в футболі багато нового. Я приїхав в Київ будучи ще дуже юним футболістом і сформувався як гравець під керівництвом Лобановського. Нині в футбол грають за схемами, які Валерій Васильович розробив більше десяти років тому.
