Захисник Малхаз Асатіані в «Динамо» більше місяця. За цей час грузин встиг зіграти в поєдинку 1/16 фіналу Кубка України, провести кілька матчів у чемпіонаті країни і двічі вийти на заміну в Лізі чемпіонів. Кореспондент Інформаційного відділу дізнався у Малхаза, як він обживається в Києві і чи встиг звикнути до нової обстановки.
- Мене в команді прийняли дуже добре, жодних проблем не виникло. Колектив підібрався приємний і веселий. Сподіваюся, так буде і надалі.
- Хоч з якимись труднощами довелося зіткнутися?
- Мені – ні. Зазвичай якщо людина впродовж тривалого часу мешкала в одному місці, а потім переїхала на нове, перший час у нього виникають проблеми. Але що стосується мене, обстановка в Росії не так сильно відрізняється від України, щоб говорити про якісь негаразди. Початковий період в «Динамо» пройшов добре.
- Побутові питання вже вирішили?
- Так, мені дали квартиру. Незабаром оселюся в ній.
- З Юрієм Сьоміним ви знайомі давно. Чи довго роздумували, перш ніж погодитися знову попрацювати під його керівництвом?
- Погодився відразу, адже Юрій Павлович дуже добре мене знає і довіряє. Звичайно, я не приїхав на все готове, і місце в складі ніхто не гарантував. Я ще маю довести, що я на нього заслуговую, а для цього потрібно старанно працювати. Гадаю, тренер дасть мені шанс показати себе і його потрібно використовувати. Одним словом, в моєму переході в «Динамо», безумовно, Сьомін зіграв величезну роль. Якби в Києві працював інший тренер, напевно, не перейшов би сюди.
- Сьомін пішов з «Локомотива» три роки тому. За цей час у стилі його роботі щось змінилося?
- Нічого не змінилося. Він залишився такою ж хорошою людиною і чудовим тренером. Юрій Павлович досягав високих результатів у «Локомотиві», зараз це робить у «Динамо». Гадаю, на досягнутому він не зупиниться.
- Ви вже встигли зіграти за «Динамо» в чемпіонаті, Кубку і в Лізі чемпіонів. Які перші враження?
- Тут, звичайно, футбол хороший і цікавий. Але я неодноразово говорив, що російський чемпіонат значно сильніший. Не буду цього приховувати і, гадаю, багато хто зі мною погодиться. Але в Україні прогрес теж очевидний. Ще нещодавно за чемпіонство боролися тільки дві команди, а зараз, як мінімум, чотири. Можна сказати, рівень місцевого чемпіонату зростає з кожним роком.
- На вашу позицію в команді достатньо багато претендентів. Конкуренція не лякає?
- Ні, подібна ситуація в будь-якому серйозному клубі, це нормально. Я ні на кого не дивлюся як на конкурента, просто виконую свою роботу. Тренуюся, а все інше вирішує тренер. Команда в нас справді дуже сильна, причому не тільки в захисті, але і в решті всіх ліній. Це ми довели в Лізі чемпіонів, де провели хороші матчі, і в чемпіонаті України.
- З кимось встигли потоваришувати?
- На жаль, моїх земляків у першій команді немає, вони всі грають за «Динамо-2». Але зв'язок з ними, звичайно, підтримую. Також спілкуюся з іншими хлопцями. В мене хороші стосунки з усіма.
- А з ким живете в кімнаті на базі?
- Сам живу.
- Чим займалися на початку тижня, під час чотириденного відпочинку?
- Їздив до Москви, там відпочивав.
- Вас не запросили до збірної?
- Ні, напевно тренер порахував, що на найближчі матчі відбіркового циклу я йому не знадоблюся. Нічого страшного, коли покличе наступного разу, тоді й поїду.
- Родину не збираєтеся перевозити до Києва?
- Батьки зараз живуть у Грузії. Якщо вони захочуть переїхати до Києва, буду цьому тільки радий.
Світлана Полякова, Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
