Латвійський форвард, який поповнив лави чемпіона України під час зимової паузи, доволі швидко акліматизувався у новому колективі і склав разом із Максимом Шацьких ударний дует у контрольних поєдинках.
- Марисе, швидко звик до динамівських навантажень?
- Спочатку, не приховуватиму, було важко. Однак на третьому підготовчому зборі труднощів практично не виникає. Потроху відчуваю стиль гри нових партнерів, налагоджую з ними ігрові зв’язки. Гадаю, буду у всеозброєнні напередодні офіційних матчів.
- З ким найкраще взаємодієш на полі?
- Найчастіше виходимо на вістрі атаки разом із Шацьких, ми граємо приблизно в однаковому стилі, поступово знаходимо на полі спільну мову. У “Динамо” чудові племейкери, які спроможні віддати класну передачу. Мій обов’язок - розпорядитися ними якнайкраще.
- Отже, переїзд до Києва викликав у тебе винятково позитивні емоції?
- Так, поки що все мене влаштовує. Ні в чому не розчарований, приємно здивований ставленням керівників клубу до своєї справи. Гравцям залишається доводити все на полі.
- Під час укладання тобою контракту не виключалася робота твого батька у структурі динамівського клубу.
- Остаточно ситуація з’ясується після мого повернення з Іспанії. На сьогодні ймовірність появи батька у динамівській ДЮСШ оцінюю у 80 відсотків. Особисто дуже хотів би бачити його у столиці України.
- 2004-й буде важким для тебе. Виступ за “Динамо”, національну команду Латвії.
- Працюватиму на два фронти. Дуже радітиму, якщо зможу разом із партнерами по збірній вдало виступити на чемпіонаті Європи, а з “Динамо” - перемогти у чемпіонаті України і стартувати у Лізі чемпіонів.
- На який результат розраховує Латвія на піренейських полях?
- Нам просто потрібно грати у свою гру, не особливо замислюючись над остаточним результатом. Те, що ми серед шістнадцяти найкращих - уже успіх. Завжди легше діяти без вантажу відповідальності, це одна з наших переваг.
