Саме там потрапивши під опіку бабусі, в той час як мама працювала в столиці, кращим для себе заняттям обрав улюблену гру мільйонів, записавшись до місцевої ДЮСШ. «Бажання займатися футболом з'явилося в мене років у сім. Пам'ятаю, спочатку, як і усі діти, з друзями катали м'яча у дворі для розваги, а потім тією ж компанією втрьох пішли записуватися до спортшколи».
Першим тренером юнака був Юрій Григорович Крежевицький. Саме він помітив у хлопця неабиякі здібності захисника, відрядив його до оборони та прищепив навички надійної й грамотної гри на цій позиції. «Мене відразу ж відрядили в оборонці, – згадує нинішній динамівець. – Доводилося діяти на позиції правого та центрального захисника. Саме в центрі почуваюся найбільш комфортно».
Коли тренерське чуття не підводить
Коли Микиті виповнилося 13 років, Юрій Крежевицький привіз його на перегляд до Республіканського вищого училища фізичної культури до Олександра Васильовича Петракова, відчуваючи, що його підопічний уже здатний на більше й готовий переходити на новий рівень. І тренер не помилився – юному футболісту вдалося справити враження на нового наставника та залишитися в Києві. Ще за три роки Олександр Петраков став тренером юнацької збірної України, а Бурду й ще кількох талановитих та перспективних хлопців із РВУФК забрали до академії «Динамо». Там першим та єдиним тренером Микити був Олексій Євгенович Дроценко, який останні кілька років перед випуском працював із командою хлопців 1995 р.н.
Досягнень у «Динамо» в Бурди поки небагато, саме тому вони особливо цінні та важливі. В останній рік в Академії динамівець зі своєю командою виграв чемпіонат міста Києва, посів третє місце на міжнародному турнірі в Мінську. У чемпіонаті України сезону 2010/2011 за своїм віком у ДЮФЛ команда 1995-го р.н. привезла з Нікополя чемпіонство. А роком пізніше виграла срібні медалі.
Сходинка за сходинкою лише вгору
Подальші кроки Бурда почав робити в команді U-19 під керівництвом Валентина Белькевича. «Після випуску з академії я якийсь час тренувався з дублем та відчував, що дуже важко з дитячого футболу відразу перейти до молодіжної першості. А чемпіонат U-19 – це хороший період, який варто пройти». Мабуть, приводом для гордості та водночас найяскравішою подією в динамівській кар'єрі нашого захисника є історичне перше чемпіонство команди «Динамо» U-19, за яку футболіст встигнув провести 10 матчів та забити один м'яч. Мабуть, він міг би зіграти набагато більше поєдинків, якби не травма, яка вибила захисника з гри до зими.
Відновившись, у новій для себе обстановці Микита адаптувався доволі швидко. Він заслужив не лише на довіру тренера, але й авторитет серед партнерів, недарма навесні команда довірила йому капітанську пов'язку. «Намагаюся не підвести хлопців. У київському інтернаті (РВУФК) мені вже доводилося бути капітаном, і ось у команді U-19 я знову отримав капітанську пов'язку».
Із завершенням сезону Микита разом зі своїми партнерами перейшов на наступний щабель – до молодіжної команди клубу. Але прагнення та цілі динамівця цим не обмежуються: «Бажання грати в мене величезне. Працюю та стараюся, аби згодом потрапити до першої команди».
Довго чекати цього захиснику не довелося. 23 серпня він вийшов у стартовому складі київського «Динамо» на гру 1/16 фіналу Кубка України проти кіровоградської «Зірки» (3:1) та справив хороше враження на головного тренера «біло-синіх» Сергія Реброва: «Вважаю, Бурда виглядав гідно. Я й раніше казав, що в нас є талановита молодь, ми її за можливістю підпускаємо до «основи». Повторюся, в нас є хороша молодь, хороше майбутнє».
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv
