Після зустрічі з дітьми та їхніми батьками, які постраждали в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, футболісти «Динамо» поділилися враженнями.
- Звичайно, для дітей такі зустрічі – велика радість, – із розумінням сказав Андрій НЕСМАЧНИЙ. – Сутність людини – бути бажаним і коханим, а в дитячому віці увага і турбота тим паче необхідні. Подібні заходи допоможуть дітям хоча б частково заповнити те, що вони втратили в житті.
Безумовно, наслідки чорнобильської катастрофи позначаються, діти відчувають, що їм чогось не вистачає. Це можуть заповнити батьки, а часткову підтримку їм надають керівники футбольного клубу «Динамо». Ми ж, у свою чергу, прагнемо дати відчути, що їх люблять, їх потребують, що вони не кинуті.
Я з готовністю відгукуюся на такі запрошення, оскільки в мене самого є дитина, і я чудово розумію, наскільки їм потрібна тепло та розуміння. Справа навіть не в подарунках, адже відчуття ними не заміниш. Тому, якщо з’являється можливість, завжди охоче погоджуюся допомогти дітям.
У центрі загальної уваги опинився Олександр ШОВКОВСЬКИЙ, зустрічі з дітьми-чорнобильцями для якого стали традиційними.
- На жаль, життя було жорстоке до цих дітей. Такі зустрічі – можливість для нас подарувати їм хвилини радості від спілкування, вручити подарунки, нехай невеликі, але піднесені від душі. Адже не так важлива сама якість подарунка, як виявлена увага. Керівництво клубу багато робить для дітей, а ми зі свого боку прагнемо допомогти їм підтримкою, порадувати спілкуванням. На жаль, подібні заходи – мала частка позитиву, яка випадає на долі цих хлопчаків і дівчаток.
- Зустріч із дітьми стала приводом відволіктися від не найвдалішої гри з «Карпатами»?
- Ви знаєте, від цієї не найвдалішої гри з «Карпатами» я, напевно, зможу відволіктися лише після наступного матчу.- А взагалі, спілкування з дітьми піднімає вам настрій?
- У цій ситуації подвійні відчуття. Дітям, які прийшли сьогодні, потрібно отримати позитивну енергію, і я прагнув максимально відкритися для цього (у прес-залі, під час офіційної частини зустрічі, Олександр щиро, по-батьківськи, тепло посміхався захоплено реагуючим дітям із перших рядів, а після – охоче фотографувався з малюками на руках, – прим. авт.). Я хотів, щоб вони взяли частину моєї енергії. Адже діти – це найсвітліше, що є в нашому житті, без дітей вона взагалі втрачає сенс! Тому я не можу собі уявити, щоб поводитися по-іншому.
- Яке значення для вас мають уболівальники, адже певний час тому ви, було діло, прохолодно до них ставилися…
- Ні-ні, я зовсім не ставлюся до вболівальників прохолодно. Просто я достатньо стримана людина, не завжди виражаю свої справжні відчуття. Ніхто не знає, що в мене коїться всередині. Я ціную справжніх фанів, але також знаю ціну псевдовболівальникам, які в хороші часи з командою, а під час чорних смуг її лають. За свою кар’єру встиг і з таким зіткнутися. Я поважаю вболівальників, які переживають за команду, які об’єктивно оцінюють ситуацію і грамотно нас критикують.
- «Динамо» регулярно проводить благодійні акції, а особисто ви займаєтеся благодійністю?
- Це не моя таємниця, але волею обставин я сам опинився в ситуації, коли моя близька людина – хрещена мого сина – потрапила у важку, страшну історію. Я допомагаю їй упродовж останніх 10 років.
- Ніколи не думали про власний благодійний фонд?
- На сьогодні, на жаль, у мене не вистачає вільного часу, щоб повноцінно цим зайнятися. Цілком можливо, після закінчення кар’єри професійного спортсмена я серйозно замислюся над такою ідеєю.
Єлизавета Степанюк, спеціально для Інформаційного відділу ФК «Динамо» (Київ)
