Про деякі написані нариси та статті, вони досліджені в спеціальній літературі та назавжди увійшли в літопис спорту. Але інтерес до київського матчу особливий, невсипущий, він навряд буде колись задоволений до кінця. Події, що відбулися влітку 1942 року в окупованому Києві знову і знову розбурхують свідомість кінематографістів, які бажають в художній формі показати мужність і непохитну волю футболістів, які не поступилися на футбольному полі ворогові.
Зйомки нового фільму з голлівудським розмахом пройдуть в Європі в наступному 2013 році з найвідомішим актором Джерардом Батлером («Мумія: Принц Єгипту», «Привид опери», «300 спартанців») у головній ролі.
Батлер, пристрасний шанувальник «Селтіка», в цьому фільмі зіграє за «Динамо», втіливши на екрані образ Миколи Трусевича, відомого голкіпера «біло-синіх» довоєнної пори. Трусевич, який став з командою віце-чемпіоном у прем'єрній першості Союзу в 1936 році, надихнув зі своїми товаришами весь Київ, вийшовши на матч проти загарбників.
Згідно з легендою, змучені голодом футболісти повинні були поступитися німцям, оскільки ті, передбачаючи можливість програшу, поставили умову - поразка чи смерть... В історію футбольні події того часу увійшли як «матч смерті».
Картина з подібним сюжетом була створена в Росії, коли першого травня 2012 року в прокаті з'явився фільм «Матч» із Сергієм Безруковим у ролі воротаря «Динамо» і збірної СРСР Миколи Раневича (прототип - Миколи Трусевича).
Вперше ж неймовірну історію перенесли на екран у 1962 році - режисер Євген Карелов за сценарієм Олександра Борщагівського зняв фільм «Третій тайм» з Леонідом Куравльовим у ролі прототипа Трусевича.
«Все не просто і не могло бути просто в потворній ситуації, створеній самою історією. Це сум'яття, вихор суперечливих почуттів... Але ж натовп складалася з особистостей, у кожного був свій характер, темперамент, забобони. І те, що ця маса виявилася єдиною, зібраною загальним поривом та ідеєю, є перемогою громадянського початку. Адже тисячі міщан, зібраних воєдино, не могли б у таких умовах перетворитися ні на що інше, крім слухняного, заляканого стада.
Як же було футболістам, на яких зійшлися всі погляди і зчепилися пристрасті! Вони в ці хвилини стали єдиною зброєю городян, їхніми танками і піхотою. Тут не схитруєш: сама доля, справа життя, жорстокість вибору - все йшло до них відкрито, на повний зріст і вимагало прямих відповідей.
Вони залишалися самими собою і тому стали героями. У цьому вся справа: залишитися самим собою в таких обставинах, не схилити голови. Впевнений, вони ані самі собі, ані один одному не говорили в ці хвилини високих слів, все жило в них підспудно, жило миттєвою і в той же час безсмертною протяжністю подвигу. Хлопці не були боягузами. І зуміли довести це найбільш простим, найкращим чином...»
* наведено цитату А. Борщагівського з епілогу до повісті «Тривожні хмари»
