У Санкт-Петербурзі завершився традиційний, шостий за ліком, турнір пам’яті Юрія Морозова, в якому взяли участь юнаки 1996-го року народження. Разом із «Динамо» за перемогу змагалися ще сім команд, розділені на дві групи. Група «А»: ЦСКА (Москва), «Динамо» (Київ), «Шальке-04» (Німеччина), «Зеніт» (Санкт-Петербург). Група «Б»: «Шахтар» (Донецьк), «Спартак» (Москва), «Буюкань» (Кишинів) та «Хоффенхайм» (Німеччина).
По одному разу програвши, перемігши й зігравши внічию, у груповому етапі наша команда посіла третє місце, а в стиковому поєдинку за 5-6 місця обіграла «Буюкань». Детальніше про перипетії турніру розповів наставник команди Павло Невєров:
- Передусім, хочу відзначити блискучу організацію. Всі умови: проживання, харчування, поля були на найвищому рівні. Перший матч із ЦСКА ми програли, пропустивши єдиний м’яч хвилин за 10 до завершення гри. Це була дуже прикра поразка, оскільки хлопці витратили багато сил та енергії, а наша територіальна й ігрова перевага була тотальною. Хіба що за винятком кількох контратак суперника. Але через велике скупчення футболістів у своєму штрафному майданчику в нас не проходив останній пас. У другому таймі гра дещо вирівнялася. Вирішальним став штрафний удар, коли не розібралися між собою наш воротар та лівий захисник.
У другому матчі ми переграли «Шальке-04», у якого хлопці були на рік молодші, із рахунком 2:0. Свою гру німці побудували від оборони, майже не переходячи на нашу половину поля. Але після перерви ми додали в швидкості та стали швидше рухати м’яч, унаслідок чого забили два м’ячі. Спочатку після вдало розіграної триходівки Шевченко реалізував вихід віч-на-віч, після цього суперник «посипався», і другий гол став справою часу. Його на свій рахунок записав захисник Рачинський, який замкнув навісну передачу.
Щоб посісти перше місце у групі та вийти до фіналу, в завершальному матчі групи нам потрібно було обіграти «Зеніт» із різницею у два м’ячі, господарів же турніру влаштовувала нічия. Гра вийшла цікавою, пересування було хорошим, пресингували, атакували. У результаті, зіграли 1:1. Пропустивши в першому таймі, після перерви ми додали агресії в атаці і зрівняли рахунок зусиллями Куканькова. Окрім цього лише за другий тайм у нас було три влучання в поперечину! Приємно, що батьки суперників, уболівальники скандували «Динамо-Динамо»!. В останньому втішному матчі ми розгромили «Буюкань» 5:0. Три м’ячі забив Наринков, а ще два Шевченко.
У цілому, рівень турніру був набагато вищим за чемпіонат України й дав нам багато інформації для роздуму. Нам є над чим працювати: необхідно ліквідувати технічний брак, підсилити деякі позиції. П’яте місце – не зовсім приємний результат, але зміст гри порадував. Рух уперед помітний.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
