- Я лише намагався грати в свою гру, з тих пір, як прийшов у нову команду, і з кожним матчем мої дії ставали все кращими і кращими. Радий, що сьогодні вдалося двічі відзначитись, але, перш за все, задоволений, що команда перемогла.
- Чи можна сказати, що ви, нарешті, знайшли свою гру?
- Звичайно, але мені все ще потрібен час. Протягом двох останніх років я не грав регулярно, потім перейшов у новий клуб, де ще не зовсім розумію мову. Буду намагатися прогресувати і надалі.
- Тобто, період вашої адаптації ще не закінчився?
- Так, він ще триває, але я все більше звикаю до оточення, партнерів, у грі відчуваю себе більш комфортно і впевнено, поступово приходить порозуміння з іншими хлопцями на полі, це нормально.
- Зазвичай «Динамо» проводить кінцівки матчів з великим нервовим напруженням. У грі з «Волинню» цього вдалось уникнути...
- Так, слава Богу, ми відразу полегшили собі завдання. За рахунку 2:0 потрібно було краще контролювати м'яч, щоб не дозволити суперникові забити важливий для них гол. На щастя, ми знову збільшили свою перевагу, і позбавили себе вже звичного хвилювання останніх хвилин.
- В останніх матчах через ігри двічі на тиждень постійно відбувається ротація складу, як це відображається на грі?
- Це лише свідчить про те, що у нас є 22 відмінних виконавці, рівноцінних за своєю силою, які в будь-який момент можуть впоратись навіть з найважливішими завданнями.
Світлана Полякова
