Вельмишановний Миколо Петровичу!
Від мене особисто та від усіх динамівців Києва прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого ювілею.
Історія українського футболу знає, що Ви народилися в Києві, але на професійному рівні пограти за столичні команди Вам не пощастило. Тим не менш, це не завадило Вам зробити прекрасну кар'єру футболіста, стати чемпіоном СРСР та зіграти за збірну.
Тренерську кар'єру Ви почали ще в 1988 році та домоглися визнання як в Україні, так і за її межами. На зорі 90-х Ви разом із колегами по цеху закладали фундамент національної збірної України, а в 1995 році, отримавши запрошення від «Динамо», працювали на посаді начальника команди і, вже в якості головного тренера, привели «біло-синіх» до золотих медалей того сезону.
Також футбольній спільноті відомо, що левову частку своєї тренерської кар'єри Ви присвятили Маріуполю та Полтаві, «Іллічівцю» та «Ворсклі», для яких стали символом. Саме Ви виводили «Ворсклу» в єврокубки, а також завоювали з «біло-зеленими» Кубок України в 2009 році.
Але, мабуть, найбільша цінність вашої роботи - десятки футболістів, яких Ви відкрили футбольній України і які захищають честь як найкращих клубів, так і національної збірної на світовій арені. Серед Ваших відомих вихованців – Роман Безус, Микола Шапаренко та багато інших.
Бажаю Вам, вельмишановний Миколо Петровичу, міцного здоров'я, натхнення, сімейного благополуччя та успіхів у всіх починаннях.
З повагою,
президент ФК «Динамо» (Київ)
Ігор СУРКІС
