- Мені довелося прийняти кілька важких рішень. Після семи років та 55 матчів за збірну я припинив у ній виступи. Потім я повернувся з Києва додому та сподівався, що буду грати. Щоправда, це не вдалося зробити на регулярній основі (взяв участь у семи матчах першості Хорватії, з них у трьох у стартовому складі). Це було тренерське рішення, й я маю його поважати. Керівництво клубу доклало багатьох зусиль, щоб я повернувся, й я не шкодую про цей крок. Можливо, причина була в тому, що я прийшов пізно, коли команда була вже сформована, й тренер Зоран Мамич не хотів змінювати ігрову схему 4-3-3.
В Європі є кілька причин наших невдач (узяв участь у чотирьох матчах Ліги Європи, провівши загалом на полі 123 хвилини). Головна з них полягає в тому, що у команди немає реальних суперників у внутрішньому чемпіонаті, а в Європі за помилки доводиться дорого платити. Існує негативна аура навколо клубу, й це велика проблема. Коли я шість років тому йшов із «Динамо» (Загреб), то тоді був чудовий симбіоз між клубом та вболівальниками. Тепер цього немає. Коли на єврокубкові матчі приходить 10,000 уболівальників, то ми всі щасливі. Але для Загреба це смішна цифра! Ще до мого від'їзду до Києва на матч із «Хайдуком» мене просили про квитки сотні людей, а зараз звернулося лише двоє...
У мене є кілька пропозицій, але загребське «Динамо» в цьому списку залишається першим, і я був би не проти залишитися у клубі до кінця моєї ігрової кар'єри, – цитує Вукоєвича www.vecernji.hr
* За повідомленням хорватської преси, Вукоєвич висловив бажання пройти навчання на тренерських курсах за категорією В.
