Тоді ще світ був далекий від інтернету та різноманітних соціальних мереж, але передчасна поява інформації завжди була й, напевно, буде в колах журналістів. Саме тому ім'я майбутнього володаря престижної нагороди було для певної частини радянських ЗМІ, що називається, «секретом Полішинеля».
За визнанням самого Олега Блохіна, коли за тиждень до Нового 1976 року йому по телефону повідомили про те, що він став володарем престижної нагороди, найкращий бомбардир Союзу просто подумав, що це передноворічний розіграш, але незабаром зрозумів, що це реальність, коли на нього обрушився цілий шквал інформації, що підтверджував його перемогу.
Особливу значимість тріумфу 11-го номера «біло-синіх» надавав факт того, кого йому вдалося випередити у списку найкращих на континенті. Позаду Блохіна, який набрав 122 очки, залишилися Франц Беккенбауер із мюнхенської «Баварії», який отримав 42 бали, та голландець Йохан Кройфф, який виступав за каталонську «Барселону» й мав у доробку 27 очок.
До речі, свій «Золотий м'яч» динамівцю вдалося отримати, що називається, з рук у руки більше ніж за рік. 16 березня 1977 року його йому вручив перед повторним чвертьфінальним поєдинком Ліги чемпіонів проти мюнхенської «Баварії» головний редактор France Football Жак Ферран (на фото).
Через роки Олег Володимирович так оцінює грандіозну подію, що мала місце 40 років тому:
- Ми в ті часи грали за честь клубу, були єдиним колективом. У моєму успіху була заслуга всієї команди, її старшого тренера. «Золотий м'яч» – це престиж клубу «Динамо» (Київ)!
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv
