Разом із командою він відзначив останній її успіх та віддав шану ветеранам футболу, узявши участь у грандіозному шоу «Вшанування чемпіонів» на «Олімпійському». Настав час поговорити про життя та про футбол, що ми й зробили в інтерв’ю для клубного журналу «Динамо Київ».
– Як киянин, я підтримую цю команду. З чим у нас, перш за все, асоціюється Київ? З київськими каштанами, київським вальсом та, звичайно ж, із київським «Динамо». Це символи нашого міста, наша гордість, те, що нас об’єднує та формує як особистостей, і ми любимо їх. Я киянин не за походженням, адже виріс у маленькому містечку в Мурманській області. У Києві мав родичів, і коли мене до них привезли, Київ настільки сподобався, що я вирішив тут жити ще дитиною. Вступив до інституту, а потім так тут і залишився.
– Чи ви знайомі з кимось із футболістів особисто? Хто з гравців буває на ваших концертах?
– Знав Андрія Гусіна. Якось ми їздили на чемпіонат світу до Японії, там потоваришували. Потім перетиналися на заходах уже в Києві. Одного разу для якоїсь передачі навіть змагалися на картингу. Тоді я також відчув його шалене бажання перемогти, сильну спортивну харизму.
– У вас є пісня про футбол, яка називається «Динамо»...
– Так, я написав її 14 років тому. Оскільки «ВВ» – це веселий гурт, то й пісня з гумором. З одного боку, вона про «Динамо», у плані спорту: про хлопця, що захоплюється футболом, але в нього є дівчина, яку він запрошує на побачення, а вона постійно відмовляється, тобто «динамить» його. Там є слова: «Ти динамо, а я люблю футбол». А дівчина займається бігом та постійно «бігає» від нього. А закінчується пісня тим, що хлопець пішов на футбол із іншими дівчатами, які не такі вибагливі.
– З чим у вас асоціюється «Динамо»?
– Скажу чесно, я не дуже регулярно ходжу на стадіон, тобто не є «регулярним» уболівальником, який слідкує за турнірною таблицею й усім іншим. Для мене футбол – класна розвага. Відвідую важливі ігри заради шалених емоцій, що переживаєш, коли знаходишся на стадіоні. Тоді «Динамо» асоціюється з атмосферою, яку неможливо передати, приємно насичуватися цією енергією. А ось інтелектуальна складова – тактика, схеми, розстановки – це не моє. Для мене головне – подія.
Повну версію інтерв’ю з Олегом Скрипкою читайте у свіжому номері журналу «Динамо Київ» (№4)
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv
