Востаннє подібне вдавалося 10 років тому команді Павла Яковенка, за яку виступав Артем Мілевський та Олександр Алієв, у 2004-му вони стали бронзовими призерами.
Підопічні Олександра Петракова в першому матчі зіграли внічию з Шотландією (0:0), а потім переграли Чорногорію (4:0) та господарку етіт-раунду Англію (1:0)! Причому, вирішальний гол, який вивів нашу команду до фінальної частини, українці забили на 5-й компенсованій хвилині! Ми попросили наставника збірної України U-19 Олександра Петракова докладніше розповісти про виступ своєї команди, в тому числі й динамівців.
- Олександре Васильовичу, вітаємо вас із виходом до фінальної частину ЧЄ-2014! Чи вже повністю усвідомили, якого успіху вам вдалося досягти?
- Емоції вже більш-менш вщухли, тепер перед нами стоїть нова мета — потрапити на чемпіонат світу. Туди виходять шість найкращих команд із фінальної частини ЧЄ-2014. Але все одно, це дуже важко та складно.
- Ви ретельно готувалися до еліт-раунду в Україні. З яким настроєм та очікуваннями вирушили до Англії?
- У нас був хороший настрій та максимальні очікування. Не було жодного мандражу, тремтіння в колінах або думок про те, що в нас немає шансів. Ми летіли до Англії зі спокоєм та впевненістю в собі, тож усе було нормально, в тому числі й із мотивацією.
- Незважаючи на сильних суперників?
- З Англією ми вже грали два роки тому в еліт-раунді, який проходив у Грузії, тоді це була збірна U-17, тому добре їх знали. Тоді ми залишилися вдесятьох, в одному з моментів суперники не дотрималися правила чесної гри, коли Лухтанова схопила судома, провели атаку та забили нам м'яч. Поєдинок так і завершився їхньою перемогою 1:0. Напевно, тепер вони були покарані за це (посміхається).
- Нічию в першому матчі з Шотландією можна було розцінювати, як позитивний результат, враховуючи непоступливість суперника?
- Так, враховуючи те, як та гра складалася — нам били пенальті, але Рома Підківка врятував — зізнаюся, я залишився задоволеним результатом та здобутим одним очком.
- Зустріч із Чорногорією, напевно, вийшла найбільш простою з усіх трьох матчів?
- Я би не назвав її простою. Команда Чорногорії доволі сильна, там є дуже хороші гравці — один із них грає в основному складі грецького «Олімпіакоса». Просто в них щось не склалося. Мені здається, для них сам вихід до еліт-раунду вже був великим досягненням та успіхом. А загалом, у них команда непроста, перший м'яч ми змогли їм забити лише в компенсований до першого тайму час.
- Ваш капітан Соболь дуже вчасно повернувся?
- Так, можна й так сказати. Ще після того, як ми зіграли товариський матч із Угорщиною та поверталися додому, вночі в автобусі я покликав центрального захисника, динамівця Пашу Лук'янчука, та запитав: «Ти зможеш зіграти лівого захисника?», попросивши відповісти чесно. Він замислився, витримав паузу секунд у 30, і лише потім сказав: «Так, Васильовичу, я зіграю та не підведу вас». Як бачите, справді, не підвів. Щоправда, з Шотландією нам пенальті поставили після того, як він затримав гравця суперника, але, на мій погляд, там одинадцятиметрового й близько не було, тому жодних претензій чи докорів Паші немає й бути не може. До речі, Лук'янчук уже вдруге добре виконує свої функції на незвичній для себе позиції — вперше він вийшов на лівий фланг під час матчу з Росією в рамках кваліфікаційного етапу, який проходив у Казані після вилучення Соболя. Тож у ключових іграх він добре проявив себе в ролі лівого захисника та не підвів. Я йому вдячний за це. Молодець. Взагалі, вважаю, беки мають грати на будь-якій позиції в обороні: справа, зліва, в центрі. З цим не має бути проблем. Якщо такому універсалізму приділяти більше уваги в юнацькому віці, то до дорослого футболу хлопець приходить уже більш зрілим та кваліфікованим футболістом. Тож, зміна позицій іде лише на користь.
- Доля путівки до фінальної частини вирішувалася в останньому матчі з англійцями. Як налаштовували хлопців на гру з таким сильним суперником?
- Насправді, ми стільки про це говорили раніше й розуміли, що гра з англійцями, швидше за все, буде вирішальною у боротьбі за перше місце. Тому, повторюся, дуже важливо, що ми не програли Шотландії. Чесно кажучи, хлопців навіть не потрібно було налаштовувати, всі все розуміли, всередині готувалися, навпаки, я навіть боявся, щоб не перегнути палицю, щоб гравці не перегоріли.
- Напевно, самі хвилювалися не менше за своїх футболістів?
- А як ви думаєте? (зітхає). Чесно скажу, про це знає лише найближча людина — моя дружина. Але це моє життя, моя робота, яку я дуже люблю й не уявляю себе без неї.
- Чи можете пригадати, коли збірна України цього віку востаннє досягала чогось подібного?
- Десять років тому, в 2004-му, команда Павла Яковенка пройшла кваліфікацію в Словенії. І вирішальна гра, до речі, також була зі збірною Англії — зіграли 1:1. Пам'ятаю, тоді Алієв забив м'яч зі штрафного.
- Ви в трьох матчах групового етапу задіяли всіх шістьох динамівців. А чому в останньому поєдинку проти господарів не грали Чумак та Лук'янчук?
- З тактичних міркувань. Цього разу в мене було рівно 18 хлопців, усі підібрані так, що я абсолютно безболісно можу проводити ротацію. Без неї пройти елітний раунд просто неможливо. УЄФА так складає календар, що ігри проходять через день — щоб усі хлопці, які приїхали, отримали ігрову практику. Цього разу всім 18-м я міг спокійно довіряти. Виокремлювати нікого не буду — ані динамівців, ані гравців інших клубів. У нас не було поділу за клубами або ще якихось «купках», загалом, у нас збірна країни в повному розумінні цього слова. І я залишився задоволеним усіма своїми футболістами.
- Ви вже згадали, що Павло Лук'янчук грав на невластивій для нього позиції. Те ж саме можна сказати й про Павла Полегенько, який у клубі переважно грає на позиції правого півзахисника, іноді в центрі поля, а у вас він успішно виконує функції правого захисника?
- Так, із шотландцями він зіграв правого захисника. Марковичу розсікли брову на передматчевому тренуванні, й я не ризикнув його поставити. А Паша знає цю роль. Чим більша кількість позицій, на яких може зіграти футболіст, тим він більше потрібен та затребуваний. Однієї позиції в сучасному футболі вже замало. А ось у поєдинку з англійцями я поставив його правим півзахисником. Полегеньком я задоволений, до нього немає питань. Скажу прямо — Паша боєць до мозку кісток, певні технічні недоліки відходять на другий план. Такі бійцівські якості, як у цього хлопця, не завадили б дуже багатьом футболістам.
- У поєдинку з Чорногорією ви дали йому відпочити та поберегли для вирішального протистояння?
- Так, правим півзахисником зіграв Маркович, а крайнім хавбеком — Білоног. Словом, у нас є, кого ставити, й ким міняти. Повторюся, зараз у збірній 18 рівноцінних футболістів. Я сміливо проводжу ротацію, тому що впевнений у людях, я їм довіряю. Зараз перед фінальною стадією все залежить від них, від того, як вони проведуть відпустку, та в якому стані приїдуть. Ми збираємося 5-го липня, на підготовку в мене буде трохи менше двох тижнів, 19-го липня розпочинається фінальна частина. Ми вже домовилися з Олександром Хацкевичем про проведення контрольного поєдинку з «Динамо-2» у цей час.
- Готуватися будете в Києві?
- У Бородянці, на невеликій базі відпочинку, де ми проводили збір і минулого разу. А тренування будемо проводити в самому містечку, на місцевому стадіоні. Це вже перевірене місце, до нас там добре ставлення, тож немає на що скаржитися.
- Як вважаєте, у фінальній частині буде ще складніше, ніж в еліт-раунді?
- Звичайно! Але мої футболісти сказали, що після Англії їм уже жоден суперник не страшний. Я їм порадив спуститися з небес на землю та серйозно готуватися. В юнацьких збірних назва країни може ні про що не говорити. Наприклад, Ізраїль чи Болгарія. Але в них — це зіркове покоління. А, наприклад, в Іспанії — ні. Тож там рівень буде сильнішим, я в цьому однозначно впевнений, причому, набагато сильнішим.
- Кого із суперників хотіли би бачити у своїй групі?
- 19-го червня буде жеребкування. Уже шість суперників відомі, серед них — господарі — угорці, а також болгари, 2-го червня вийшли серби та португальці. 5-го червня грають Німеччина та Іспанія між собою, причому, німців влаштовує нічия. Цього дня також свої матчі проводять команди останньої групи — Росія, Румунія, Австрія та Норвегія. У мене буде можливість бути присутнім на жеребкуванні, подивлюся місце, де ми будемо грати, готель... Ну а хто буде в суперниках, будемо тримати кулаки, щоб рулетка вдало розкрутилася, як у казино (посміхається). Зараз це найважливіше. Після цього будемо вже рухатися далі.
- Чи стане для хлопців додатковою мотивацією можливість потрапити на чемпіонат світу в 2015-му році?
- Це завдання ми поставили ще два роки тому, тож хлопці все знають. Єдине, я запропонував, щоб ми все робили поетапно — спочатку вийдемо до фіналу чемпіонату Європи, а потім поставимо наступні завдання. Ми всі разом із хлопцями, тренерським штабом, керівництвом поставили таку мету — вийти до фінальної частини чемпіонату світу 2015-го року, який проходитиме в Новій Зеландії. Вважаю, нам до снаги його виконати.
- На фінальну частину чемпіонату Європи ви плануєте викликати тих же хлопців, які брали участь в еліт-раунді?
- До Угорщини поїдуть 18 людей, на зборах будуть присутні 23 — три воротарі та 20 польових гравців, на кожну позицію по дві людини. Додамо динамівця Микиту Бурду, якщо він буде готовий, ще кілька людей. Під час збору планується тестування, контрольні ігри, тренування. Хто як буде викладатися, хто буде сильнішим, той і поїде на фінальну стадію.
Cвітлана Полякова
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv
