- Останній матч групового етапу ми грали із запорізьким «Металургом», з яким у нас була рівна кількість очок. Оскільки формат турніру передбачав щоденні ігри, нам було важкувато, та й технічно ми трохи слабші, оскільки молодші. Але хлопці молодці, витримали та виграли цей матч за перше місце у групі. У грі ми мали перевагу, як за гольовими моментами, так і територіальну. В останні 10 хвилин нам трохи не вистачило сил, тому останні хвилини вийшли нервовими. Суперник прагнув досягти перемоги, але до по-справжньому гольових моментів біля наших воріт справа не доходила. Ми же могли зловити їх на контратаках та забити, але не склалося. Загалом, по грі питань немає, нічия дозволила нам забезпечити собі перше місце.
Що стосується фінальної гри, ми зустрічалися зі збірною Києва, яка на ранніх стадіях вибила з розіграшу «Шахтар» (2001 рік) та посіла перше місце у групі на попередньому етапі. Тож команда у них хоч і не дуже зіграна, але збалансована. Як ми не намагалися заспокоїти хлопців, щоб вони не переживали, але фінал є фінал. Незважаючи на те, що вони на рік молодші, все одно хотіли перемогти. У першому таймі ми показали не зовсім якісну гру, припускалися помилок у простих ситуаціях - позначалося хвилювання, напруга та побоювання помилитися. Щоправда, й суперник нічого особливого не створював, граючи обережно. Хоча саме суперник забив першим у порожні ворота після того, як на виході помилився наш воротар. Але після цього ми зібралися, зрозуміли, що боятися немає чого, й наприкінці першого тайму зрівняли рахунок. Потім зробили необхідні корективи, провели кілька замін, освіжили гру. У підсумку, другий тайм проходив повністю під нашу диктовку - у суперника шансів для взяття воріт не було. А ми створювали й моменти, й напівмоменти, й за хвилин 10 до кінця гри Близниченко реалізував один із численних шансів та забив завдяки індивідуальній майстерності.
Загалом, турнір був для нас корисним. Ми, тренери, отримали багато інформації - як хорошої, так і не дуже. Наприклад, у плані психологічної підготовки, коли були напружені та важливі матчі й потрібен був результат, багато хлопців тушувалися, трохи втрачали впевненість у своїх силах, тож нам є над чим працювати. Крім того, футбол у старших хлопців трохи швидший та атлетичніший. Багато наших футболістів витримали цю боротьбу й не поступалися. Порадувало, що ми грали за рахунок своїх сильних якостей - намагалися швидше розпоряджатися м'ячем, приймати рішення. Загалом, турніром, його організацією та діями своїх хлопців я задоволений. Можливо вони виступили не на 100% своїх можливостей, але досягли результату за непоганої гри. Хочеться, щоб цей успіх додав їм упевненості у своїх силах, розкутості та звів до мінімуму мандраж.
Стосовно індивідуальних нагород, можу сказати, що приз найкращому півзахиснику отримав Артем Кулаковський, а найкращим нападником було визнано Віктора Близниченка.
Copyright © FC Dynamo Kyiv
