Він зробив великий внесок у перемогу своєї команди над ФК «Суми» з рахунком 4:1, забивши два м'ячі в найкращих традиціях жанру. В обох голах Полегенько проявив футбольне чуття, опинившись у потрібний час у потрібному місці. Та й загалом «вісімка» динамівської молоді відіграв впевнено та продуктивно.
- Та ні, героєм себе не вважаю, - скромно наголосив Полегенько в інтерв'ю Sport Arena. - Будь-який футболіст вам скаже, що виграє та програє вся команда - й я тут не виняток. Наш успіх в останньому турі - це заслуга всього колективу, тому одного гравця не став би виокремлювати. Та й оцінювати - це не наша робота. Але, звичайно, мені приємно стати найкращим гравцем туру - не буду приховувати. Кому би не сподобалося, що його роботу та старання помітили й оцінили?
- Складно було знайти мотивацію в матчі, який нічого не значив із точки зору турнірної стратегії. До того ж, проти аутсайдера змагань...
- Я дуже люблю футбол, і спеціально шукати мотивацію на ігри чемпіонату мені ні до чого, оскільки вона в мене завжди позамежна, незалежно від імені суперника або турнірних цілей. На полі щось може складатися, щось ні, але мотивація, настрій, відповідальність завжди на найвищому рівні, я не поділяю матчі на важливі та другорядні! І це стосується не лише ігор, але й тренувального процесу.
- Але ж, погодьтеся, весняна частина сезону для вашої команди стала не найкращою з точки зору результату...
- З точки зору позиції в турнірній таблиці, у другій частині чемпіонату ми, дійсно, виступили не найкращим чином. Але я хотів би сказати, що в ігровому плані наша команда однозначно зробила величезний крок уперед. Ми отримали важливий досвід, проводили чудові матчі, контролювали хід зустрічей, але, на жаль, не завжди фортуна була на нашому боці.
- У моменті з першим голом вам асистував Нагорний, який отримав шанс проявити себе. Розповісте, як будувалася гольова комбінація?
- У моменті з першим голом із Нестеренка розпочалася завершальна стадія атаки. Він зробив простріл, м'яч після рикошету опинився у Нагорного, й після цього вже Ігор мені асистував, віддавши гольову передачу. Все сталося дуже швидко, але головне, що я опинився там, де повинен був бути, й тоді, коли це потрібно.
- Наприкінці першого тайму ви виходили на рандеву з кіпером сумчан, але відпустили м'яча далеко від себе. У таких моментах відчувається нестача досвіду?
- Скоріше, я би назвав це нестачею техніки: я далеко від себе прийняв м'яч, що не дозволило мені вдарити по воротах.
- Ваш другий гол уже не мав значення: наприкінці матчу рахунок був 2:0, і особливих шансів у суперника не було. Але ви дограли до кінця, забивши перед фінальним свистком...
- Кожен футболіст хоче забивати якомога більше м'ячів. Тому інтуїтивно побіг у те місце, куди відскочив м'яч, і забив другий гол. А що стосується наявних сил, то мій фізичний стан насправді був навіть дуже хорошим, незважаючи на завершення сезону.
- Вадим Євтушенко сказав, що до гри ви не знали про коментарі Ігоря Суркіса про розформування вашої команди. Чи встигли прочитати в інтернеті?
- Уже перед самим матчем ми з хлопцями дізналися з Інтернету, що команда Динамо-2 більше не буде існувати, й що для нас цей поєдинок останній в її складі.
- Як вважаєте, керівництво «Динамо» прийняло рішення про розформування команди через провальний нинішній сезон, або воно назрівало, виходячи з кількості команд у структурі клубу?
- На це питання, напевно, краще відповість керівництво клубу, а не я. Про причини варто питати у них, моя ж справа грати в футбол, тренуватися й робити це сумлінно.
- Що сказав тренер після гри, яка завершувала сезон?
- Вадим Анатолійович привітав усіх із завершенням сезону, подякував за проведений чемпіонат, побажав усім успіхів ... Я би теж хотів подякувати всім хлопцям, партнерам, тренерському, медичному штабу, персоналу клубу, оператору. Дякую всім за спільну роботу, хороший досвід, за підтримку та взаєморозуміння. Радий був бути частиною цієї команди!
Бліц:
• Народився в місті Чернігів.
• Перші кроки у футболі робив у команді Юність (Чернігів), у 11 років перейшов до «Динамо» Київ та з того часу виступав за цю команду.
• У Чернігові мене тренували Олександр Олександрович Устенко та Віктор Михайлович Лазаренко. У Києві мої перші тренери - Олександр Олександрович Шпаков та Олексій Євгенович Дроценко.
• Вболіваю із самого дитинства за Динамо (Київ).
• Мрія - грати за Динамо (Київ) у Лізі Чемпіонів та за національну збірну.
* фото А.Куцан
Copyright © 2016 FC Dynamo Kyiv
