Цього дня, 8 жовтня 1968 року, київське «Динамо» перемогло на Центральному стадіоні московський «Локомотив», зробивши черговий крок до унікального досягнення в радянському чемпіонаті.
Вигравши два чемпіонських титули в сезонах 1966 та 1967 рр., динамівці Києва налаштовувалися на підкорення рекорду клубу ЦБЧА, який здобув чемпіонський хет-трик у сезонах 1946-48. Через 20 років «біло-сині» ввійдуть в історію радянського футболу як єдина команда, яка тричі поспіль буде нагороджена золотими медалями (адже армійці в 1946-му нагород не отримали, переможця турніру тоді відзначали лише перехідним червоним прапором).
Шлях «біло-синіх» до цієї мети виявився непростим, команда виступала на три фронти – окрім чемпіонату та Кубку СРСР, представляючи країну у Кубку європейських чемпіонів. До того ж, «Динамо» залишалося одним із базових клубів для радянської збірної. У квітневому старті першості динамівці мали серію з чотирьох нічиїх, причому очки у чинних чемпіонів вдалося відібрати навіть одноклубникам із Кіровабаду. Проте побоювання щодо готовності команди виявилися передчасними – кияни, хоч і не радували шанувальників результативністю, проте поступово набирали хід, зазнавши всього двох поразок у ході чемпіонату (від «Зеніта» та московського «Динамо»).
До звітного матчу з «Локомотивом» «біло-сині» підходили після домашнього реваншу над «Зенітом» (5:2). Господарі поля за підтримки 60-тисячної домашньої публіки відкрили рахунок в поєдинку з «залізничниками» уже на 9-й хвилині. Анатолій Пузач прорвався з м’ячем по лівому флангу та віддав ігровий снаряд у центр штрафного під удар Віталію Хмельницькому. Однак після пропущеного м’яча «Локомотив» не знітився, і почав турбувати Віктора Баннікова та його партнерів-захисників у відповідь, що вилилося в гол Валерія Шелудька.
Киянам вдалося знову захопити перевагу на полі та вдало завершити атаку лише перед перервою, і другий гол у ворота москвичів став копією першого, тільки дійові особи помінялися ролями – після подачі Хмельницького забив Пузач. Цей гол став 50-м у поточному чемпіонаті для «Динамо» – у підсумку кияни зупинилися на позначці у 58 забитих м’ячів (при 25 пропущених).
Після перерви перевага господарів на футбольному полі стала відчутною, не в останню чергу завдяки енергійності та напористості Володимира Мунтяна. Динамівський півзахисник раз по раз рвався вперед, обігруючи ефектними фінтами суперників, які опинялися на його шляху. Противникам не залишалося нічого іншого, крім уважної гри в обороні та зривів динамівських атак за допомогою фолів.
Однак ще раз вразити ворота В’ячеслава Шехова динамівцям все ж вдалося: Віктор Серебряников скористався секундною слабкістю оборони «Локомотива», заволодів м’ячем і зняв усі питання щодо переможця поєдинку, наблизивши «біло-синіх» до омріяного чемпіонства.
Шлях до кінця ювілейного, 30-го чемпіонату СРСР підопічні Віктора Маслова пройдуть без поразок, обійшовши у підсумковій турнірній таблиці московський «Спартак» на 5 очок. Золото сезону-1968 стане четвертим у трофейній колекції киян.
Чемпіонат СРСР-1968. 31-й тур
8.10.1968. Київ, Центральний стадіон. 60 000 глядачів
«Динамо» (Київ) – «Локомотив» (Москва) – 3:1 (2:1)
«Динамо»: Банніков, Медвідь, Соснихін, Левченко, Круліковський, Турянчик, Мунтян, Сабо, Пузач (Бишовець, 78), Серебряников, Хмельницький (Поркуян, 83).
«Локомотив»: Шехов, Басалаєв, Радіонов, Зайцев, Іногамов, Беляков, Маркін (Атамалян, 30), Напреєв, Белов, Петров, Кох (68), Шелудько.
Голи: Хмельницький (9), Пузач (43), Серебряников (69) – Шелудько (27).
