В «Динамо» Олександр Рибка дебютував у 18 років. Талановитому воротарю, який згодом захищав кольори команди в Лізі чемпіонів, були видані величезні аванси, виправдати які Олександру поки не вдалося. Минулого року Рибка не зіграв за першу команду жодного матчу. З цього і розпочалася бесіда з воротарем, який зараз готується до сезону в Іспанії.
- 2008 рік був для мене не дуже вдалим. Я практично не був задіяний у першій команді, а лише кілька разів потрапив до заявки на гру. Виступав за молодіжний склад. Цим рівнем не хочу обмежуватися, ставлю перед собою найвищі завдання. Можливо, в моїй грі є недоліки. Над ними наполегливо працюю на тренуваннях.
- Якісь конкретні претензії або поради збоку тренерів були?
- Поки з Юрієм Сьоміним із цього приводу не спілкувався. А тренер воротарів Сергій Краковський вказує безпосередньо на тренувальні моменти. Все це я обов'язково приймаю до уваги. Ще до відпустки Сергій Вікторович запитав, чи є в мене бажання пограти на правах оренди в іншому клубі. Знаю, про це в інтерв'ю говорив і наш президент Ігор Суркіс. Особисто я не проти. Але поки про конкретні варіанти нічого не чув, можливо, вони приходили на адресу клубу.
- Напевно тебе приваблює елітний дивізіон?
- В ньому команди іншого рівня, більш класні гравці. Сенс переходити до першої ліги? З таким же успіхом можна грати за «Динамо-2».
- Головний мотив оренди до іншого клубу – ігрова практика?
- Безумовно. Я хочу грати у футбол, а не просто тренуватися. Якщо на даному етапі кар'єри це не виходить робити в «Динамо», відповідно, можна спробувати себе в іншій команді. Якщо зумію заявити про себе – із задоволенням повернуся. Наскільки знаю, у футболі така практика доволі поширена.
- Минулого року ти виступав за молодіжну команду. Як тренери і сам особисто оціниш рівень своєї гри?
- Це зробити складно – рівень суперників вельми низький. Особливо якщо в нашій команді виходять троє-четверо гравців основного складу, тоді гра переважно ведеться біля чужих воріт. Пригадаю лише дві гри, в яких у мене було достатньо роботи і які можу занести в актив – проти «Дніпра» і «Чорноморця».
- З приходом Станіслава Богуша конкуренція тільки посилилася...
- Стас спромігся заслужити довіру тренерів і гідно відіграв усю осінь. Це сильний воротар і приємний у спілкуванні хлопець. Особисто я щиро радий за нього. Адже грати має найсильніший.
- Навесні 2006 року тобі також довірили місце в складі. Що завадило втримати високу позицію?
- Тоді Шовковський отримав травму і Анатолій Дем’яненко із Михайлом Михайловим випускали мене в стартовому складі. Ніяких претензій, як пам'ятаю, не було. Коли Саша одужав, напередодні чемпіонату світу вже він продовжив грати в основі. В результаті Шовковський добре виступив у Німеччині, багато в чому його заслуга в успіху нашої збірної.
- Можливо, є навколофутбольні проблеми, які заважають тобі прогресувати?
- Практично немає. Сім'я у всьому прагне допомогти, підтримують хлопці по команді. Впродовж сезону іноді психологічно ставало складно, що не граю. Інколи здавалося, ніби в стіну вперся: час іде, а просування вперед немає. Але подібні думки прагнув відганяти. Зараз же не до цього. На зборі щодня по два тренування, потрібно багато працювати і доводити тренерському штабу свої претензії на місце у складі.
Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ), з Марбельї.
