Команду очолює Валерій Лобановський. Метр створює нову золоту команду, яка сформувалася на зміну іншій золотій - зразка 1975 року. У "Динамо" прийшов талановитий швидкий лівий захисник Анатолій Дем'яненко, в основному складі закріпився універсал Володимир Безсонов, у середній лінії діяли Володимир Веремєєв і Леонід Буряк, а в нападі грали Вадим Євтушенко і Олег Блохін, якого ще з 1972-го щороку визнають найкращим лівим нападником країни. В обороні - незмінний Володимир Лозинський. Кожен гравець того складу став легендою. Ніхто з ключових виконавців команду не покинув, зате приєдналися до неї відразу двоє екс-футболістів “Карпат”, які залишили вищу лігу - 22-річний універсальний півзахисник Андрій Баль і 23-річний гострий форвард Степан Юрчишин.
Після кількох нічиїх на старті сезону динамівці Києва набрали до літа такий хід у чемпіонаті, що зупинити їх на шляху до чемпіонства було практично неможливо - це всі розуміли. 15 перемог і 6 нічиїх на початок серпня - цю безпрограшну серію команда Лобановського продовжить і зробить рекордною, довівши до 25-ти матчів. Після впевненої перемоги над "Дніпром" на "Республіканському" 4 серпня "Динамо" зберігає свій відрив у 7 очок від московського "Спартака", що йде другим (тоді за перемогу давали два очки). Наступний матч у чемпіонаті киянам належало зіграти 15 серпня, тож динамівці на початку серпня вже традиційно вирушили на турнір до Іспанії.
Цього разу кияни вирішили спробувати свої сили у Trofeo Teresa Herrera - щорічному передсезонному (це визначення було актуальним для європейських клубів, але не для клубу з СРСР) турнірі, який кожного серпня проводить і понині "Депортіво" з Ла-Коруньї на своїй домашній арені - Естадіо Ріасор. Заснований у 1946 році, це один із трьох найстаріших професійних футбольних турнірів в Іспанії.
Станом на початок 2020 року рекордсменом за кількістю титулів (22) є клуб-господар турніру, який до 1981-го року завоював трофей лише чотири рази з 35-ти. Щоправда, в ті часи "Депортіво" брав участь у турнірі далеко не кожен рік, але і список переможців вражав. Частіше за інших на той час трофей вигравав мадридський "Реал" - сім разів, чотири з яких за останні п'ять років. Також перемогу в турнірі в різні роки святкували інші імениті клуби, як із Європи - "Барселона", "Севілья", "Валенсія", "Атлетіко", "Атлетик", "Лаціо", "Монако", так і з Південної Америки - "Васку да Гама", "Сантос", "Флуміненсе", "Пеньяроль", "Насьональ".
36-й за ліком турнір розігрувався в традиційному, гранично простому форматі - два півфінали, фінал і матч за третє місце. Усі ці ігри були зіграні за три дні. "Депортіво" у півфіналі поступився мадридському "Атлетіко", а "Динамо" зустрілося з "Барселоною", яка на той момент відносно давно не вигравала чемпіонство, у кращому випадку задовольняючись другим місцем у Ла Лізі (чемпіоном два роки поспіль став "Реал Сосьєдад", причому це були єдині золоті роки в історії клубу). Хоча були у складі каталонців і зірки, наприклад, Бернд Шустер, який перейшов із "Кельна" та виступав за "Барселону" протягом 80-х.
Але якщо Шустер був на той момент швидше висхідною зіркою, проводячи лише другий рік у "Барселоні", то вже по-справжньому знаменитим і титулованим був 29-річний данський форвард каталонців Аллан Сімонсен, володар "Золотого м'яча" 1977 року, який за рік поповнить колекцію ще й "Бронзовим м'ячем-1983". Саме він відкрив рахунок у грі, скориставшиcь незібраністю динамівських оборонців на першій хвилині матчу. Перша половина зустрічі видалася непростою для киян, хоч рахунок на табло до перерви не змінювався. А в другому таймі "Динамо" вже показало свій кращий футбол. На початку 45-хвилинки рахунок зрівняв Леонід Буряк, а за десять хвилин киян, які домінували на полі, вивів уперед ровесник Сімонсена Олег Блохін, який перебував у розквіті сил. Він забив у своїй фірмовій манері - після швидкісного ривка. Того ж 1982 року Блохін уперше візьме участь у Кубку світу, а згодом зіграє за збірну Європи, яка проводила матч зі збірною світу. З "Барселоною" знаменитий бомбардир був добре знайомий - двома роками раніше він грав проти каталонців уже за збірну світу.
"Барселона" (Барселона, Іспанія) - "Динамо" (Київ, СРСР) 1:2 (1:0)
7 серпня 1981 року. Ла-Корунья, Trofeo Teresa Hererra.
Барселона: Артола, Мігелі, Алеханко, Ольмо, Шустер, Мартінес (Моран, 63), Естебан, Зувірія (Маноло, 63), Сімонсен, Кіні.
Динамо: Михайлов, Коньков, Балтача, Баль, Дем'яненко, Лозинський (Хапсаліс, 82), Буряк, Хлус, Бойко, Веремєєв (Євтушенко, 87), Блохін.
Голи: 1:0 Сімонсен (1), 1:1 Буряк (50), 1:2 Блохін (60).
У фіналі Блохін знову забив вирішальний гол, який став також єдиним у вирішальному матчі за трофей. "Динамо" протистояв чинний віце-чемпіон Іспанії, проте це не завадило киянам зіграти у свою гру і здобути заслужену перемогу. Команда Лобановського набрала дуже хорошу форму, яка допомогла їй незабаром впевнено оформити домашнє чемпіонство. А з іспанського вояжу динамівці повернулися з черговим трофеєм значних розмірів. Тридцятикілограмовий і півтораметровий навіть не кубок, а маяк довелося переносити по двоє. І до цього дня цей унікальний трофей зберігається в музеї стадіону "Динамо".
"Атлетіко" (Мадрид, Іспанія) - "Динамо" (Київ, СРСР) 0:1 (0:1)
9 серпня 1981 року. Ла-Корунья. Trofeo Teresa Hererra.
Атлетіко: Агінага, Руїс, Артече, Бальбіно (Маріан, 78), Хуліо Альберто, Хуан Хосе, Дірсеу (Хуліо Прієто, 58), Мінгес, Маркос, Кабрера (Рубен Кано, 70), Педро Пабло.
Динамо: Михайлов, Лозинський, Балтача, Коньков, Дем'яненко, Хлус, Баль, Буряк, Веремєєв, Бойко (Хапсаліс, 20; Євтушенко, 73), Блохін (Олефіренко, 82).
Гол: 0:1 Блохін (27).
