- Андрію, чи поїде основний склад «Динамо» до Маріуполя?
- За таких умов, які склались на сьогоднішній день, і тих обставинах, звичайно - ні.
- А як ви приймали це рішення?
- Для президента київського «Динамо» та менеджменту, здоров’я та життя гравців і вболівальників є вищим за результати. І звичайно, це рішення приймалося лише на підставі закону, лише на підставі регламентних норм, якими регулюється проведення матчу Чемпіонату України.
- Про які норми ви зараз говорите?
- Закон стоїть чітко на нашій стороні, і він говорить про те, що Федерація футболу України і Українська прем’єр-ліга зобов’язані дотримуватися регламентних норм ФІФА, УЄФА у своїй діяльності. А регламент безпеки ФІФА чітко говорить про те, що рівень небезпеки проведення чи безпеки проведення кожного матчу на територіях з високим ступенем ризику визначається ексклюзивно спеціальними службами кожної країни та правоохоронними органами.
В нашому випадку в Україні таких органів є три: Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України та Управління державної охорони. Усі три вищезазначені мною структури дали на адресу київського «Динамо» і на адресу Федерації футболу заперечувальні відповіді про те, що матчі в місті Маріуполі, на жаль, на даний момент проводити неможливо.
Чому? Тому що існує високий рівень терористичної загрози та проведення таких матчів, масових заходів, які за собою притягнуть більше десятка тисяч глядачів, звичайно, можуть нести ризики для життя, здоров’я учасників змагань та глядачів.
- А чи є якісь історичні прецеденти, матчі проводилися в подібних умовах?
- Найяскравіший прецедент - 2004 рік, Помаранчева революція в Україні, коли футбольний клуб «Шахтар» Донецьк відмовився їхати в місто Луцьк, мирне місто Луцьк. Мотивуючи це тим, що існує загроза в безпеці гравцям та персоналу.
Федерація футболу України, тодішній її склад, пішла назустріч гравцям «Шахтаря» і тренерам, і перенесла матч в місто Одесу на грудень місяць. Якщо говорити про міжнародні приклади, це ж саме стосується київського «Динамо», коли наш матч у лютому 2014 року УЄФА перенесла з Києва до Нікосії, і фактично матч з «Валенсією» ми мусили грати на нейтральному полі, тому що обстановка в Києві не була тоді зовсім мирною.
І якщо згадати міжнародні приклади, ми бачимо постійно перманентні переноси матчів з території Ізраїлю, коли виникає іноді терористична загроза на тих чи інших територіях.
Яскравий приклад проведення - в 2006 році матч у місті Києві, у нас тут на стадіоні імені Лобановського, матч між командами з Хайфи та Ліверпулю - саме тоді УЄФА заборонило грати в Ізраїлі, мотивуючи це тим, що там була підвищена терористична небезпека.
- Я так розумію, що закон та інші фактори поки на вашому боці. Які наслідки для клубу?
- Поразка! У федерації є така можливість - зарахувати нам технічну поразку, але це нас не лякає. Чому? Тому що в нас є впевненість про те, що наші дії ґрунтуються виключно на законі. І ми використаємо весь арсенал правових юридичних заходів для підтвердження своєї правоти. А саме - внесення апеляційної скарги, якщо буде прийнято незаконне рішення, і в кінці кінців ми змушені будемо звернутися у Міжнародний спортивний суд, де наші доводи буде враховано і буде прийнято законне рішення.
