Ви запитаєте, а до чого ж тут футбол? Як раз до тому, що всі ці зовсім не футбольні напрямки зв'язали воєдино події, що відбуваються в таборі нашого першого суперника на груповому етапі Ліги чемпіонів французького «Парі Сен-Жермен».
Чи можна купити справжню любов за гроші?
Питання, яким цікавились учасники легендарної ліверпульської четвірки, з негативною відповіддю в наші дні можна переадресувати арабським господарям ПСЖ, який миттєво став з їх приходом найбагатшим клубом Франції.
Події, пов'язані з купівлею не розпещеного великими перемогами паризького клубу катарською інвестиційною групою, розвивалися стрімко. Спочатку був придбаний за 50 мільйонів євро контрольний пакет акцій ПСЖ з обов'язковим погашенням боргів клубу, які на момент угоди становили близько 20 мільйонів євро і закриття дірки в бюджеті, що утворилася за підсумками сезону 2010/11 у розмірі 19 мільйонів євро. Після цього величезні гроші просто ринули на рахунки французького гранда. За підсумками трансферної кампанії сезону 2011/12 ПСЖ встановив рекорд Франції з придбання нових гравців, який склав 108 мільйонів євро.
Якщо ви думаєте, що він довго протримався, то ви помиляєтесь. Цього літа, для того щоб купити любов не байдужих до футболу парижан, катарці витратили ще 152 мільйони євро (!), оо склало 70% від усіх трансферних операцій цього міжсезоння у французькій Лізі 1. Так були придбані з «Мілана» бразильський захисник Тьяго Сілва (42 мільйони євро) і шведський форвард Златан Ібрагімович (20 мільйонів євро). Компанію їм склали: придбаний у «Наполі» аргентинський нападник Єзекіль Лавецці (30 мільйонів євро), опорний півзахисник з «Пескари» Марко Верратті (13 мільйонів євро) і голландський захисник «Аякса» Грегорі Ван дер Віл (6 мільйонів євро). Крім них у «Сан-Паулу» на перспективу (розпочне виступи за парижан лише із січня 2013 року) взяли бразильського вундеркінда Лукаса Моуру за 43 мільйони євро.
Величезні грошові вливання миттєвого успіху однак не принесли. За підсумками минулого сезону ПСЖ посів лише друге місце в чемпіонаті, але досяг своєї стратегічної мети. Клуб, після восьмирічної перерви, повернувся в число 32 кращих на континенті і отримав можливість взяти старт у Лізі чемпіонів УЄФА.
Будує ПСЖ, тримає в голові «Мілан»?
Реалізувати мрію про входження ПСЖ в когорту найсильніших клубів світу був покликаний італійський маестро тренерського цеху Карло Анчелотті, який підписав з парижанами контракт 30 грудня 2011 року.
Карло, відомий своїм вмінням працювати з не одним десятком футбольних зірок, які були у нього під керівництвом у «Мілані» та «Челсі», був ідеальною кандидатурою, адже зовсім не зайвим став і його досвід роботи з колишніми роботодавцями з великими планами і величезними фінансовими ресурсами, такими як Сильвіо Берлусконі та Роман Абрамович.
Те, як намагається нині підтвердити свою тренерську репутацію переможця в ПСЖ Анчелотті, наводить на думку про корейських виробників авто. На самому початку реалізації своїх грандіозних планів вони не скупилися на запрошення конструкторів з німецькими паспортами, не один рік провели в інженерних відділах заводів-виробників Опеля, Фольксвагена і Мерседеса. Корейці вимагали щось новеньке, з чим вони могли б вийти на ринок, але, як правило, більшість моделей так чи інакше мали риси все тих же Опеля, Фольксвагена і Мерседеса, оскільки німці робили найкраще саме те, чому були навчені та найкраще вміли.
От і нинішній тренер французького гранда, по суті, намагається зліпити з ПСЖ «новий» «Мілан». Парижани грають за улюбленою схемою Анчелотті 4-3-2-1, яка виглядає, як правило, наступним чином: у воротах Сірігу, в обороні праворуч постійно підключається до атак Жалле, ліворуч менш активний бразилець Максвелл. У центрі захисту незамінним є бразилець Алекс, якому поки пару складає Сахо з імовірною заміною в особі Тіаго Сілви. У півзахисті ядро становить трійка Матуіді, Мотта і Вератті. Два півзахисники/форварди, роль яких виконують Менез і Пасторе, покликані творити як на флангах, так і зі зміщенням в центральну вісь, де на вістрі (щоправда з постійним глибоким відходом назад) розташовується кращий голеадор парижан Златан Ібрагімович (п'ять голів у п'яти матчах поточного чемпіонату).
Плюси та мінуси
Перше, що відразу ж впадає в очі після перегляду матчів парижан - це типова італійська практичність, прищеплена Анчелотті, а також уміння вести гру, як то кажуть, за рахунком. Французи можуть додати в будь-якому відрізку гри, а потім по-господарськи «засушити» події на полі, що проходять у вигідному для них руслі.
До мінусів можна віднести природну незіграність, пов'язану з приходом великої кількості гравців і побудовою абсолютно нового колективу. Великою перевагою, і в той же час головним болем Анчелотті, є наявність широкого вибору висококласних футболістів. Сидіти на лаві для запасних, навіть за великі гроші, не їх справа. Чи зуміє італійський тренер знайти кожному з них найкраще застосування і дати відповідь на питання: чи вдасться йому досягти такого ж успіху в Парижі, як з «Міланом».
Нам же, напередодні матчу з ПСЖ, який грає футбольними грошовими м’язами, не варто забувати, що фінанси не завжди приносять миттєві плоди у вигляді красивої гри і завойованих кубків. До речі і приклад є. Могутній «Манчестер Сіті», дуже схожий на нинішній «Парі Сен-Жермен» був битий не кимось, а саме «біло-синіми» лише півтора роки тому...
Олег Задерновський
