Шановні друзі! В середу гостем редакції офіційного сайту київського "Динамо" був оборонець Горан Гавранчич. Упродовж години гравець збірної Сербії та Чорногорії в режимі он-лайн відповідав на ваші питання.
ОН-ЛАЙН З ГОРАНОМ ГАВРАНЧИЧЕМ:
-Прочитав інтерв’ю з вами та вашою дружиною в журналі НАТАЛІ. Задоволений, що Київ став для вас рідним містом. Якщо у вас буде запрошення від італійських чи іспанських клубів, ви одразу почнете пакувати валізи?
-Футбол – моя професія і я вважаю себе професіоналом. “Динамо” клуб дуже високого рівня і свої надії я пов’язую саме з ним. Тут я вперше зіграв у Лізі чемпіонів, мене регулярно запрошують до збірної. Але, безумовно, італійські та іспанські команди більш високого рівня. Тому в майбутньому не виключаю можливості переходу до іншого клубу.
-Горане, мені дуже подобається твій стиль гри, але питання дещо неприємне. Як ти відносишся до того, що про югославських спортсменів (футболістів, баскетболістів) говорять більше як про артистів?
-Ми не артисти! У сербів, хорватів, македонців, боснійців у крові бажання перемагати. І для перемоги ми потрібні віддати все. Коли я виходжу на поле – віддаюся на всі 100% і якщо для перемоги команди треба порушити правила чи по-чоловічому розібратися з суперником – я це зроблю! В принципі, існують стереотипи, “завдяки” яким нас вважають “брудними” гравцями. Але в будь-якій збірній також можна знайти грубих футболістів.
-Що трапилося між тобою та Чутангом у матчі з донецьким “Металургом”?
-Цей хлопець грав грубо і в одному з епізодів вдарив мене. Дратує, що арбітр дозволяв суперникам різноманітні провокації, чим вони скористалися.
-Яке троє найулюбленіше місто в Чорногорії?
-Я сам з Сербії – корінний мешканець Белграда. Зрозуміло, бував і в Чорногорії, тож можу виокремити курортне містечко Будва (з нього родом Міятович та Савичевич).
-Якщо б ФК “Вінниця” тобі запропонувала зарплатню 475.000 у.о. на місяць, ти б перебрався до Вінниці? До речі, Рауль отримує саме стільки…
-Не все в житті вимірюється грошима. Наскільки мені відомо, це команда першої ліги і великих завдань перед собою не ставить.
-У якої збірної – України чи Сербії – більше шансів на вихід до Євро-2004?
-Вони однакові. І моя збірна і українці втратили важливі очки і тепер перебувають в доволі важкій ситуації. На нас очікують ігри з Уельсом та Італією, українців – з Іспанією та Грецією. На мій погляд – це дуже сильні суперники.
-Горане, де проводиш у Києві вільний час?
-Переважно вдома. Іноді ходжу до ресторанів, гуляю по місту. Коли тепло – відвідую зоопарк, ботанічний сад. Люблю їздити на машині по нічному Києву. Ваше місто мене просто вражає – стільки чудових парків, скверів. Дніпро, красиві будівлі…
-Якщо “Динамо” запропонує новий контракт – підпишеш?
-Зараз я взагалі не думаю про контракт. Моє завдання допомогти команді виграти чемпіонат і Кубок України, а там – побачимо…
-Що в Сербії відомо про “Динамо”?
-Наші “збірники” вважають “Динамо” сильним клубом. Одним з не багатьох, де навіть запасні гравці потрапляють до збірних своїх країн. Раніше у нас не дуже цікавилися українським футболом, але нині, коли до України приїхали сербські гравці та тренери, інтерес значно підвищився. Місцеві журналісти частенько розпитують мене про “Динамо”.
-Тобі не набридло, що тренери постійно змінюють твоє амплуа?
-У дитячій школі “Црвени Звезди” я грав, форвардом, хавбеком, оборонцем… Універсалом вихований з дитинства (посміхається, - прим. авт). Звичайно, хотілося б грати на одній позиції, але в інтересах команди можу грати будь де.
-Який чемпіонат тобі подобається і яким клубам симпатизуєш?
-Віддаю перевагу іспанській першості. Вболіваю за клуби, де грають сербські легіонери – “Реал Сосьєдад” (Ковачевич), ПСВ (Кежман), “Лаціо” (Станкович та Михайлович).
-Яка у тебе освіта?
-Після школи пішов навчатися на архітектора. Але провчився всього півроку, після чого підписав професіональний контракт з “Чукаричками”. Мені довелося вибирати і я прислухався до порад батька. Він сказав: “Горане, спробуй зробити кар’єру в футболі”. Іноді жалкую, що не отримав вищої освіти, але я зосередився на футбол і, як бачите, чогось вже досяг (посміхається, - прим. авт). 
-Ти хотів би стати тренером?
-На даний момент – ні. Нині я повністю зосередився на кар’єрі гравця, а опісля мрію стати архітектором. Або журналістом. Робота тренера дуже нервова та напружена і мені навряд чи вона підійде. Але не виключено, що з часом зміню свою думку.
-Проти якої європейської команди ти хочеш зіграти?
-Хочу обіграти мадридський “Реал” і довести, що ми не гірше їхніх “зірок”. Я знаю, що кілька років тому “Динамо” розправлялося з мадридцями і хотілося б ще раз повторити цей “фокус”.
-У тебе були проблеми з вивченням російської мови?
-Приїхавши до Києва я не знав жодного російського слова? Потихеньку почав вивчати мову, займався з викладачем. Тепер у спілкування практично не відчуваю дискомфорту.
-За український коли візьмешся?
-Коли стояло питання про вивчення мови, я зупинився на рідній для вашої країни – українській. Для мене це питання доволі принципове, адже на батьківщині, в Белграді, мене б просто не зрозуміли, зупинись я на виборі хорватської. Однак “Динамо” інтернаціональна команда, мовою спілкування якої є російська. Українська мова дуже схожа на сербську, багато слів читаються та вимовляються практично однаково. Так що вивчення української вважаю справою часу.
-За комп’ютер частенько сідаєш?
-Переважно дивлюся відеофільми або ж граю в ігри. Нині, з поширенням Інтернету, частенько заходжу на сербські сайти, читаю новини та дізнаюсь про останні події в нашому футболі. На жаль, белградські газети в Києві не продаються, тому доводиться заходити до “всесвітньої павутини”.
-Як оцінюєш шанси “Динамо” в боротьбі за “золото”?
-Упевнений, вся боротьба ще попереду. Відставання від “Шахтаря” не суттєве, до того ж у нас в запасі домашня гра з головним конкурентом.
-“Дніпро” вже не вважаєш претендентом на чемпіонство?
-Вони приграли останній матч, збільшивши відставання від лідерів. Ситуація в будь-якій частині турнірної таблиці змінюється з кожним туром, тому ми просто не маємо права забувати і про конкурентів “знизу”.
-Як ти вважаєш: тобі вдалося повністю розкритися в “Динамо” чи ще зможеш прогресувати?
-Знаю, що з кожним днем я повинен прогресувати як футболіст. Я два роки поспіль граю в Лізі чемпіонів, на одному полі змагаючись з найкращими гравцями світу. Відчуваю в собі потенціал, який просто зобов’язаний розкрити. Над цим буду працювати в іграх і на тренуваннях.
-Яке місце в чемпіонаті Сербії та Чорногорії могло б посісти “Динамо”?
-З нашої країни за останні роки виїхало дуже багато футболістів. Безумовно, це не могло не позначитися на рівні чемпіонату. “Динамо” нині команда європейського рівня, яка, вважаю, претендувала в чемпіонаті Сербії та Чорногорії лише на золоті нагороди. 
-Дивився вчора матч Ліги чемпіонів “Реал” – “Манчестер Юнайтед”? На чий стороні були твої симпатії?
-Мені взагалі не завжди зрозуміло, як можна грати проти іспанців, у складі яких зібрані всі найкращі гравці світу. Англійці дали бій і два м’ячі в Манчестері певно реально відіграти. Мої симпатії на їхньому боці .
-Як провів відпустку в грудні?
-Зі своєю майбутньою дружиною Мариною на десять днів з’їздив на Мальдіви. Після погостювали у батьків, зустріли з ними Новий рік. На жаль, відпустка в нас триває всього двадцять днів і вже на початку січня вилетів до Києва.
P.S. Телеверсію он-лайну з Гораном Гавранчичем дивіться на телеканалі “Новий” в програмі “ГОЛ!”.
