Найдорожчий гравець в історії київського “Динамо” Роберто Антоніо Нанні поки немає права виступати за першу команду в чемпіонаті України, тому адаптується в клубі шляхом тренувань у загальній групі і матчами за “Динамо-2”.
У останньому поєдинку другої команди проти “Системи-Борекс” Нанні відкрив рахунок своїм голам в офіційних матчах за київський клуб. На 47-й хвилині Роберто стрімко пройшов з центрального кола і без проблем переграв голкіпера.
-Роберто, ти готовий допомогти команді в домашньому матчі з лондонським “Арсеналом”?
-Я ще не набув найкращих кондицій. Але з кожним днем, кожним тренуванням додаю і відчуваю впевненість у своїх силах. Якщо тренер випустить мене на поле у вівторок – не підведу. Я знаю про важливість цього поєдинку і припускаю, що керманич команди обере оптимальний склад виходячи зі своїх тактичних розумінь.
-Учора ти зіграв другий матч за “Динамо-2”. Який рівень футболу в першій українській лізі?
-Чесно кажучи, я навіть представити собі не міг, що півроку не гратиму на першу команду. Але, якщо склалися такі обставини, змушений задовільнятися тренувальним процесом і іграми на більш низькому рівні. Я маю на увазі, що перша ліга слабкіша за вищу. Це очевидно.
Єдине, що не можу зрозуміти, чому на футбол ходить так мало глядачів? Це стосується не тільки Києва.
-Після забитого м’яча ти обмінявся привітаннями з хлопцями з лави запасних. Встиг з кимось потоваришувати?
-Не дуже. Просто мої партнери поздоровили з першим голом на українській землі, а я за це подякував їм. На базі більше спілкуюся з бразильцями, англійською розмовляю з Юссуфом. Загалом, потроху освоююсь і в місті, і в команді.
-Які мови ти знаєш?
-Вільно володію іспанською та англійською. Трохи розмовляю італійською.
-Всиг звикнути до наших погодних умов?
-Це не так легко. Другий матч поспіль ми граємо за сильного дощу, а це ускладнює виконання поставленого завдання. Наша спільна мета – перемагати, а моя особиста – забивати. Для цього я і перейшов у “Динамо”.
