Сезон 2006/2007 став для Руслана Ротаня по правді тріумфальним. І якщо Кубок та Суперкубок півзахиснику вдалось виграти у перший же рік перебування в “Динамо”, то чемпіонські нагороди були завойовані лише із другої спроби.
- Пауза між чемпіонатами видалась досить малою. Вдалось кудись вирватись за ці дні?
- Так, звичайно, відпустку вирішив провести в Україні, а саме – в Алушті. Свіже кримське повітря відмінно допомагає розслабитись після складних буднів.
- Минулий сезон виявився для тебе неоднозначним – вдалі матчі чергувались довгими непопаданнями до складу. Із пов’язана подібна непостійність?
- Багато факторів зіграли свою роль. Але про істинну причину знає лише головний тренер. Десь недопрацював, десь не був готовим на 100 відсотків – я повністю покладаюсь на вибір Анатолія Васильовича.
- У той же час це твоє перше чемпіонство в кар’єрі. Що відчув, отримуючи із рук Президента довгоочікувану золоту нагороду?
- Звичайно ж, було приємно. Для таких моментів і існує футбол. Сподіваюсь, це “золото” буде не останнім у моїй кар’єрі.
- У тебе спортивна сім’я. Як сприйняли твій успіх?
- Раділи за мене. Але, принципи спортивного життя жорсткі – важко досягнути вершини, але ще важче утриматись на ній. Тому, потрібно забувати про минулі заслуги і продовжувати працювати далі.
- Колишні одноклубники із “Дніпра” телефонували, вітали?
- Так, звичайно. І Сергій Назаренко, і Одяг Шелаєв, і Володя Єзерський…Багато хто дзвонив, не лише хлопці із “Дніпра”. У перші дні телефон буквально розривався від привітань.
- Із яким настроєм підходиш до наступного сезону?
- Зрозуміло, хочеться втримати здобуті позиції і в наступному сезоні. І ми зробимо все можливе, щоб не розчарувати себе та усіх киян.
