— Як ви вважаєте, чому збірній України важче гралося зі слабшою за Японію Саудівською Аравією?
— Різні команди, різні ігрові зв′язки. Це нормальний ігровий і підготовчий процес, тому не слід до цього ставитися як до чогось особливого. Тренерський штаб награє оптимальний склад, а результат ні тоді, ні сьогодні не був на першому місці. Звичайно, ми хотіли перемогти, дещо реабілітуватися за не надто вдалу гру в матчі із Саудівською Аравією, але найголовніше — це підготовка до майбутніх турнірів.
— Що для вас означає 100-й матч за збірну України?
— Цей матч не був для мене якимось надто особливим, 100-й він чи ні. Головним завданням у сьогоднішній грі для мене була допомога своїй команді.
— Ставите для себе якусь мету?
— Не ставлю перед собою жодних рубежів. Насамперед хочу грати у футбол і отримувати від цього задоволення.
— Який поєдинок за збірну вам запам′ятався найбільше?
— Кожен матч у формі національної збірної залишається в серці. І перемоги, і поразки. Звичайно, перемагати було приємніше.
— Чи не спадає іноді на думку, що от лише вчора зіграв дебютний матч, а нині їх вже 100?
— Звичайно, іноді спадає. Час плине якось непомітно. Однак я намагаюся не зациклюватися на цифрах.
— Андрій Миколайович не хвилюється, що ви поб′єте його рекорд виступів за збірну?
— Навпаки, гадаю, він проти цього не заперечуватиме. А взагалі я якось не думаю про ці рекорди. Грати — ось моя головна мета.
— А чи можете пригадати свій дебют за збірну України і те, що тоді переживали?
— Звичайно, можу пригадати. Це було в матчі з Туреччиною, я вийшов хвилин на 10. Дещо розгубився, можна сказати, не розумів, куди потрапив. А тут ще момент у мене був... Я пам'ятаю все.
— А пам'ятаєте той поєдинок із Грузією, коли вийшли на чемпіонат світу?
— Так, багато вина випили. Але це інформація не для тренерів...
*фото П.Кубанова, ФФУ
