Сталося так, що вболівальники «Динамо» більше знають не про футбольний шлях та здобутки Гончаренка, а про його участь у так званому «матчі смерті». Саме він упродовж десятиліть був головним свідком подій, що відбулися в 1942 році в окупованому Києві.
Народився Макар Гончаренко в бідній робітничій сім'ї. Роки, коли юнак мав отримувати початкову освіту, припали на Першу світову війну, а потім і війну громадянську. Зрештою хлопець навчився ремонтувати та шити взуття, й цим заробляв на життя собі та своїм рідним. Увесь вільний час він присвячував футболу, популярність якого серед молодих киян у ті часи була неймовірною.
Першими командами Гончаренка стали колективи заводу «Комунальник» та трамвайного депо, звідки хлопця запросили до «Желдору», найкращу команду Києва тих часів. Після його розформування Макар трохи пограв у російському місті Іваново, а також за збірну РРФСР.
Перший тренер київського «Динамо» Михайло Товаровський добре знав Гончаренка й запросив до своєї команди. Наступні роки стали найяскравішими в кар'єрі Гончаренка-футболіста. Разом із «Динамо» він посів друге (1936) та третє (1937) місця в чемпіонаті СРСР, а в 1938 році став найкращим бомбардиром союзної першості (20 голів).
У перші дні війни Макар Гончаренко був в окупованому німцями Києві, де йому довелося згадати підзабуту професію шевця. Коли в місті почали відроджувати спортивне життя, Гончаренко спочатку приєднався до українського спорттовариства «Рух», а потім разом із колишніми футболістами опинився на хлібозаводі, при якому було створено команду «Старт». Вона провела влітку 1942 року одинадцять матчів, сім із яких – проти аматорських команд, сформованих із німецьких та угорських військовослужбовців. Рівень майстерності нещодавніх футбольних професіоналів та окупантів не можна було порівнювати, й у всіх іграх «Старт» упевнено перемагав.
Уже після того, як окупантам стало в Києві не до футболу, всіх колишніх динамівців із команди «Старт», які хоч і були до війни футболістами, але офіційно вважалися співробітниками НКВД, заарештували німці після доносу якогось місцевого «доброзичливця». Трагічна загибель динамівців добре відома й неодноразово була змальована. Макару Гончаренку вдалося уникнути найстрашнішого – в концтаборі він знову працював шевцем, а перед підходом Червоної Армії до Києва разом із групою полонених зміг утекти з концтабору.
Після війни Гончаренко успішно пройшов перевірку НКВД та отримав дозвіл продовжити кар'єру футболіста в «Динамо».
Пережита окупація та концтабір не могли не позначитися – на полі була лише тінь довоєнного Макара Гончаренка. Свій останній матч за «біло-синіх» легендарний гравець провів 9 червня 1945 року в Москві проти місцевої команди «Крилья Совєтов», в якому динамівці поступилися 1:0. Із повішеними на цвях бутсами разом із Макаром Гончаренком пішла в минуле складна та суперечлива історія «Динамо» 30-х та 40-х років. Історія залишила більше запитань, ніж відповідей...
Профайл
Правий крайній нападник, тренер.
Народився 3 (16) квітня 1912 р. у Києві – помер 1 квітня 1997 там же.
У 1935-1939 рр. та в 1944-1945 рр. виступав за «Динамо» (Київ).
Срібний призер чемпіонату СРСР – 1936
Бронзовий призер чемпіонату СРСР – 1937
Найкращий бомбардир чемпіонату СРСР – 1938 р. (20 голів).
У вищій лізі чемпіонату СРСР за «Динамо» провів 77 матчів, забив 29 м'ячів.
Copyright © FC Dynamo Kyiv
