Він грав під керівництвом трьох видатних тренерів: Віктора Маслова, Олександра Севідова та Валерія Лобановського. Разом із командою здобув чотири золоті й три срібні медалі чемпіонатів СРСР. У складі збірної СРСР був нагороджений сріблом Кубка Європи 1972 року та олімпійською бронзою 1976-го.
– Як ви опинились у Києві?
– Досі не знаю, хто це вирішував, але влітку того ж 1967 року я став гравцем дублюючого складу «Динамо», який тренував тоді Михайло Коман. Той «дубль» був чемпіоном серед дублерів, так само, як основний склад був чемпіоном СРСР. Це легендарне «Динамо» Віктора Маслова. Пам’ятаю ігри з дублерами ЦСКА, «Зеніта» на виїзді, кілька матчів дома. Потім Коман вирішив, що мені треба набратися досвіду в командах нижчих ліг і пообіцяв слідкувати за мною. Залишок сезону я провів у Жовтих Водах, де виступав за місцевий «Авангард».
– Дебют за «Динамо» пам’ятаєте?
– Аякже. На майже заповненому Республіканському стадіоні протии московського «Спартака». Хоча ми поступилися 0:1, але місце в основному складі за мною залишилося. Восени, після кількох поразок, Маслова звільнили. Це сталося перед грою з ЦСКА. Він був унікальною людиною, чудовим психологом, докорінно змінив «Динамо» в тактичному плані, і саме після «епохи Маслова» команда на довгі десятиліття стала лідером вітчизняного футболу. Сезон закінчував Віктор Терентьєв, а в листопаді ми дізналися, що нас тренуватиме Олександр Севідов.
– І, нарешті, як вам нинішній футбол?
– Не буду оригінальним. Футбол став більш інтенсивним як у швидкісних вимірах, так і в атлетизмі. Дуже багато боротьби та єдиноборств. При цьому ні командна тактика, ні інди- відуальна техніка не втратили свого значення. Але я це вже бачив. Так ми грали в середині 70-х…
Повністю інтерв'ю з півзахисником легендарного «Динамо» 1970-х років читайте у свіжому номері офіційного клубного журналу «Динамо Київ».
