 |
|---|
| Юрій Сьомін |
Авторитетна британська газета The Guardian в світлі успішних виступів «Динамо» в Лізі чемпіонів і майбутнього матчу в Лондоні з «Арсеналом», опублікувала матеріал журналіста Джонатана Вілсона (Jonathan Wilson) «Сьомін виходить з тіні Лобановського, щоб відродити Київ». Пропонуємо його до вашої уваги. З оригіналом статті ви можете ознайомитися тут.
«Арсенал» остерігається: після смерті найкращого за всю історію тренера команди, нинішній наставник вдихнув у «Динамо» нове життя.
Говорять, минулі виступи не гарантують успіху в майбутньому. Вболівальники «Арсеналу» пам'ятають, як «Манчестер Юнайтед» «виніс» «Динамо» в минулому сезоні, розгромивши їх в Україні з рахунком 4:2 і 4:0 на «Олд Траффорд», і це може їх підбадьорити напередодні сьогоднішнього матчу Ліги чемпіонів проти українців, але цього сезону наші суперники абсолютно в іншому стані.
Минулого року процес, який розпочався після того, як Валерій Лобановський помер у Запоріжжі в 2002-му році, досяг своєї кульмінації. Його геніальність полягала в здатності виявити і розвинути те, що він бачив, таким чином, що це знайшло своє втілення в трьох великих досягненнях команди в різний час – перемогах у Кубку володарів Кубків у 1975 і 1986 роках і грі півфіналу Ліги чемпіонів в 1999-му. Ніхто з тих, хто безпосередньо відповідав за зміни ходу подій, не міг досягти такого тривалого успіху.
Після його смерті всі подальші тренери «Динамо» - Олексій Михайличенко, Йожеф Сабо, Леонід Буряк, Анатолій Дем’яненко і Олег Лужний – колишні гравці Лобановського, - здавалося, боялися відхилитися від його моделі, оскільки завжди питанням задавалися: «А що б зробив Валерій Васильович?». У цьому одного разу зізнався Сабо.
Застій у футболі майже завжди приводить до гниття і руйнування, але модель, яку вони відтворювали, – аналогічна тій, яку затвердила лабораторія Лобановського для зіставлення статистичної інформації з розробкою тренувальних програм, - до цих пір залишалася у дії, але тепер, здається, від неї поступово відмовляються. За словами віце-президента «Динамо» Сергія Полховського, який тривалий час співробітничав з Лобановським, великий тренер боровся до кінця свого життя за те, щоб примиритися не стільки з умовами сучасної гри, скільки з особливостями сучасного суспільства.
Раніше він міг перебувати над гравцями, але останнім часом, особливо з напливом іноземних футболістів до України, тенденція полягала в тому, що вони могли загрожувати трансфером з команди, якщо їх попросять виконувати роль, в якій вони не відчували себе комфортно. Розквіт футболістів, які грали в 1999 році, заснований на тому, що вони були вирощені в академіях, які фінансувалися державою і були останнім криком «Ура!» ери, яка вже була в минулому.
В минулому сезоні, коли в «Динамо» змінилися три тренери, команда програла всі шість матчів у груповому етапі Ліги чемпіонів при різниці забитих і пропущених м'ячів –15, і безнадійно йшла на дно, що очевидно свідчило про необхідність радикальних змін.
Вісім місяців тому було ухвалено неоднозначне рішення призначити головним тренером команди російського фахівця Юрія Сьоміна, який розпочав з негайного «чищення» складу команди і впровадження свого бачення гри. В основному, це просте повернення дисципліни, на якій грунтувався успіх Лобановського, і нічого більшого. «Ми повісили список штрафів над ліжком кожного футболіста», - пояснив президент клубу Ігор Суркіс. – «Якщо прийдеш пізно, - ти маєш заплатити. Якщо від тебе тхне алкоголем – також плати. Після цього всі проблеми відпали самі собою. Ніяких виключень або апеляцій. Раніше навколо цього розгорталася справжня драма, але зараз все просто».
Командний дух і самодисципліна – це ключові слова. «Після матчу хлопці збираються на третьому поверсі стадіону і діляться своїми враженнями від гри, - продовжив Суркіс. – Якщо дуже хочеться, вони можуть випити келих пива прямо в присутності тренера. І ніхто не тягнеться за другим, так само, як не йде до бару або нічного клубу, як було раніше. Я вірю, що управління командою має зобов’язувати гравців дотримуватися строгого режиму, оскільки це було за Лобановського. Проте, зараз ми живемо в іншій країні. Зараз ми не можемо постукати в двері футболісту після 23.00 і запитати, чим він займається. Але у самих хлопців має бути відповідальність за свої дії. Це те, чого зараз хоче досягти Юрій Сьомін».
Сьомін також привніс значні зміни до складу. З тих пір, як бразильський центральний захисник Бетао перебрався з «Коринтіанса» до «Динамо», він не може не вражати, точно так, як і хорватський півзахисник Огнєн Вукоєвич, який прийшов з «Динамо» Загреб. Але більше за всіх говорять про тих, з ким попрощався тренер. «Містер Сьомін відправив Рінкона, Родриго і Клебера до Бразилії, а колись вони були нашими провідними гравцями, - сказав Суркіс. – Але команда рухається вперед і продовжує досягати одного успіху за іншим. Спортивний директор з «Ліона», який сам є бразильцем, одного разу сказав мені, що два бразильці в команді – це дуже добре, три – катастрофа, а чотири – трагедія. Це була якраз наша ситуація».
Бетао – єдиний бразилець, який залишився в «Динамо»; «Шахтар» Донецьк, який битком набитий бразильцями, цього року показує погані результати. Отже, в цій теорії, можливо, є щось раціональне. В усякому разі, в європейському середовищі. Але так само, як і все інше, стратегія має багато загального з широко поширеною негативною реакцією на прагнення до існуючої екзотичності, яка домінувала в мисленні великих клубів в колишньому СРСР впродовж останнього десятиліття.
Успіх Сьоміна навряд чи може бути заперечний. У минулому сезоні гра «Динамо» в достатній мірі покращала. Цього вистачило, щоб посісти друге місце в українському чемпіонаті і пройти кваліфікацію до Ліги чемпіонів. Зараз «Динамо» знову йде другим, вигравши п'ять з семи матчів цього сезону. Для більшої переконливості відзначимо, що вони також розгромили «Спартак» з Москви з рахунком 4:1 вдома і на виїзді в третьому кваліфікаційному раунді, а Ісмаель Бангура, гвінейський нападник, і молодий українець Артем Мілевський продемонстрували колосальне взаєморозуміння.
«Арсенал» програв у Києві тільки в двох виїзних матчах, але цього разу йому не доведеться зустрітися із скаженими клаксонами «Олімпійського». Національний стадіон закритий на реконструкцію перед Євро-2012, тому «Динамо» гратиме на своєму стадіоні імені Валерія Лобановського. Він набагато менший і не такий глибокий (плоскіший), ніж «Олімпійський», але цілком можливо, що «Динамо» відчуває себе на ньому набагато комфортніше. Так само раніше вчинив і сам «Арсенал», коли повернувся на «Хайбері» після експерименту з проведенням матчів Ліги чемпіонів на «Уемблі». Звичайно, з пам'ятником Лобановському і меморіалом чотирьом гравцям, убитим після Матчу Смерті в 1943 році, коли «Динамо» обіграло «Люфтваффе», на ньому присутній більш пристрасний і фанатичний дух.
Наскільки цей чинник виявиться вирішальним, сказати неможливо. Але Лужний, який зараз працює асистентом Сьоміна, твердо впевнений, що «Динамо» може перемогти. Напевно відомо лише те, що вони не будуть послужливими простаками (цапами-відбувайлами), як минулого року. Як припустив Арсен Венгер, нічия була б дуже добрим результатом для «Арсеналу».
