Першим новачком, який з'явився в «Динамо» під час зимової перерви, став півзахисник полтавської «Ворскли» Сергій Кравченко. Сергій підписав п'ятирічний контракт із київським клубом ще влітку і приєднається до команди 10-го січня, а 16-го вирушить на перший збір до Ізраїлю.
Напередодні виходу з відпустки новоспечений динамівець розповів, як провів новорічні свята, і яким бачить своє майбутнє в столиці:
- До Києва їду в доброму гуморі. Під час відпустки вдалося добре відпочити, тому до «Динамо» вирушаю повним сил і надій.
- Де відпочивали?
- Спочатку був в Еміратах, а Новий рік зустрічав в Австрії. В принципі, гучних святкувань ми не влаштовували, повечеряли в ресторані, а вже о пів на другу ночі лягли спати. Решту часу каталися на лижах, дихали свіжим повітрям і насолоджувалися чудовою природою. Разом із нами відпочивали Женя Селезньов і Руслан Левига.
- Ви приєднаєтеся до «Динамо» 10-го січня. Відчуваєте хвилювання?
- Поки що ні, напевно, воно з'явиться пізніше, коли я приїду до клубу. Але, гадаю, це природний процес. Загалом, у мене не має виникнути проблем, адже багатьох хлопців я вже знаю. Сподіваюся, все буде гаразд.
- Ви готові до майбутніх змін?
- У тому, що стосується футболу, я знаю, що на мене чекає, і це найголовніше. Крім того, в мене вже є багато друзів і знайомих, з деякими хлопцями я перетинався в національній збірній, тому знаю майже всіх. Когось не дуже близько, а, наприклад, із Романчуком і Богушем ми знайомі давно. Одним словом, період адаптації має пройти швидко і безболісно. Головне – влитися в колектив і добре показувати себе на полі, тоді й у повсякденному житті буде все добре.
- «Ворсклу» не шкода залишати?
- Дуже шкода. Я довго виступав за цей клуб, провів там багато хороших сезонів, і саме в Полтаві склався як футболіст. До того ж саме із «Ворскли» мене запросили до національної збірної, в мене там багато друзів. Але з іншого боку, мені здається, «Ворсклі» я віддав все, що міг. Мені хочеться рухатися вперед і спробувати свої сили на більш високому рівні. Гадаю, в цьому мені не можна дорікнути. Це не значить, що я забуду про те, чого досяг у Полтаві. Друзі для мене залишаться такими ж, як і раніше, просто тепер рідше будемо бачитися, більше будемо спілкуватися телефоном.
- Що сказав тренер перед вашим від’їздом?
- Ми розмовляли і перед відпусткою, і з Новим роком вітали один одного. Микола Петрович побажав мені, перш за все, здоров'я, успіхів, щоб у «Динамо» я постійно грав і став таким же лідером, яким був у «Ворсклі». У такій команді, як «Динамо», потрібно завжди бути у всеозброєнні.
- Ваша сім'я теж переїздить до Києва?
- Батьки живуть у Донецьку, а дружина, звичайно, поїде зі мною. Заберу її до Києва вже після зборів.
Світлана Полякова, Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
