Правий захисник - не форвард-забивала, і не воротар, у красивому сейві який рятує свої ворота, тому ця позиція і не є настільки популярною у мільйонів фанатів.
Це працівник і чорнороб футбольних полів, це боєць і іноді (хотілося б, частіше) розумний підношувач снарядів-голів у рамку суперника.
Як не дивно, хоч дивився я гру Володимира Микитовича в дуже ранньому дитинстві, добре пам'ятаю його атлетичну фактуру (зріст - 180 см, при вазі 81 кг і абсолютній відсутності жирку).
Пам'ятаю його стиль гри. Єрохіна відрізняли сміливість, надійність, величезна працездатність. Недарма народ присвоїв йому почесне прізвисько «СОЛДАТ», мабуть, по-іншому вболівальники з трибун до нього не зверталися. Доповнювало такий мужній образ його обличчя, ніби висічене різцем скульптора. Воно завжди випромінювало впевненість і спокій.
Єрохін був справжнім фундатором славної спільноти правих захисників «Динамо», славу якої розвинули його спадкоємці Микола Кольцов, Володимир Щегольков, Володимир Трошкін, Володимир Лозинський, Володимир Безсонов, Олег Лужний. Звичайно, ці гравці були більш універсальними і більш іменитими, проте піонером у цій когорті був саме він.
З титулами «Солдату» не зовсім пощастило. У перший чемпіонський для Києва сезон-1961 він, незважаючи на те, що був заявлений до складу, через максимальний для того часу вік (31 рік), зіграв усього лише два матчі, що за регламентом для здобуття золотої медалі було недостатньо. Ще раз не пощастило йому на дебютному і цілком вдалому для збірної чемпіонаті світу-1958. Єрохін - другий київський динамівець, хто був включений до списку 22-х гравців збірної СРСР, і він поїхав на ту першість планети до Швеції. Однак, на відміну від знаменитого одноклубника Юрія Войнова, на поле так і не виходив.
Ми повинні пам'ятати таких динамівців, як «Солдат» Володимир Єрохін.
Семен Случевський
