Серед футболістів, на яких розраховує тренер збірної України Олексій Михайличенко в найближчому матчі відбіркового турніру ЧС-2010 проти Хорватії, є і Станіслав Богуш. Відзначимо, що наш воротар вперше запрошений до лав національної команди, і цим зобов'язаний, перш за все, своїй успішній грі за «Динамо». В шести з восьми проведених поєдинках Стас залишав свої ворота «сухими», пропустивши лише два м'ячі (в домашніх матчах Ліги чемпіонів проти «Спартака» і лондонського «Арсеналу»). В чемпіонаті України наш воротар і зовсім не пропускає в п'яти матчах поспіль.
В останньому поєдинку проти «Фенербахче» Станіслав також відіграв «на нуль», неодноразово рятуючи свою команду, здавалося, в безвихідних ситуаціях. Його надійну гру відзначили й на європейському рівні. Наш воротар був визнаний найкращим гравцем матчу на офіційному сайті УЄФА, а в звіті про матч не раз були відмічені його надійні сейви.
Про поєдинок проти турків і запрошення до збірної Стас розповів кореспонденту інформаційного відділу:
- Не сказав би, що в матчі з «Фенербахче» було дуже важко. Навпаки, все цікаво, адже для мене це нові враження. Можу сказати, що мені навіть сподобалося грати в такій футбольній атмосфері, це дуже приємно. Тільки погано, що вболівали не за нас, а проти «Динамо». Дуже хотілося б, щоб і в нас були такі фанати, гадаю, тоді б і результати команди стали набагато вищими. Єдина незручність – те, що партнерам неможливо було нічого підказати, оскільки іноді навіть самого себе не було чутно в такому галасі. Отже доводилося сподіватися тільки на їхню уважність і концентрацію.
- Ви бачили плакати, які вивісили вболівальники?
- Ні, на них ми не дивилися. Чого вони тільки не придумають. А на одному з турецьких стадіонів взагалі написано «Ласкаво просимо до пекла». В цій країні, звичайно, вболівати уміють. Що стосується результату, судячи по грі, гадаю, він позитивний.
- Прокоментуйте той єдиний, напевно, момент у матчі, коли ви невпевнено вибили м'яча і суперник ледь не скористався цим…
- Я хотів віддати м'яч партнеру, а не вибити його лише б куди. Варто було зіграти уважніше, все ж таки їхній нападник Гуїза дуже високого рівня, і він міг перехопити ту передачу. Але, завдячуючи богу, все обійшлося.
- Впродовж гри партнери достатньо часто грали через вас, повертаючи м'яча. Це суперник змушував так діяти?
- Напевно. Але, вважаю, в цьому немає нічого страшного, оскільки сучасний футбол диктує свої умови, і зараз воротар також має вміти грати ногами. Великих проблем у мене з цим немає, але, звичайно, не все ідеально.
- Наприкінці матчу «Динамо» трохи зменшило оберти. Рахунок влаштовував або просто втомилися?
- Не сказав би, що це ми «підсіли», скоріше, суперник додав. Трибуни змушували їх бігти вперед, вони хотіли забити і виграти, але ми вистояли без особливих проблем. Гадаю, результат закономірний.
- Важко налаштовуватися з матчів Ліги чемпіонів на чемпіонат?
- Так, я вперше зіткнувся з новою для себе ситуацією. На матчі Ліги чемпіонів особливо налаштовуватися не потрібно, це відбувається само собою, а от на поєдинки внутрішньої першості зібратися набагато складніше, особливо після гри єврокубків. Коли навпаки, після чемпіонату України маємо грати поєдинок Ліги чемпіонів, все набагато простіше. Але в цьому немає нічого страшного. В будь-якому випадку, на наступний поєдинок команда добре налаштується, адже наше завдання вигравати всі матчі поспіль. До цього прагнутимемо.
- Внаслідок упевненої гри ви отримали заслужене запрошення до збірної України. Як дізналися про те, що Михайличенко на вас розраховує?
- Перше текстове повідомлення на свій телефон я отримав ще в понеділок. Подумав, можливо, це жарт. А сьогодні Вукоєвич сказав, що в хорватських газетах опублікували склад збірної України, де є і моє прізвище разом із Шовковським і П'ятковим. А зовсім нещодавно і Юрій Павлович підтвердив цю інформацію.
- З Вукоєвичем не обговорювали, як гратимете один проти одного?
- Ще ні, часу не було.
- Останнім часом на вас лягає дуже велике навантаження, доводиться грати двічі на тиждень, а тут ще і матчі в збірній. Зможете витримати?
- А чому б і ні... Навпаки, грати в такому темпі особисто для мене цікаво і навіть приємно. А коли цілий тиждень тренуєшся, хочеться, щоб день матчу наступив якомога скоріше, гри чекаєш із нетерпінням. А працювати в такому режимі, як у нас зараз, – якраз нормально.
Світлана Полякова, Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
