Воротар Станіслав Богуш в «Динамо» майже місяць. За цей час він провів чотири матчі (три в чемпіонаті України і один в кваліфікації Ліги чемпіонів), в яких пропустив лише один м'яч (у поєдинку зі «Спартаком»). Як для новачка, результат вельми непоганий. Кореспондент офіційного клубного сайту вирішив дізнатися, як Станіслав звикає до нової обстановки і чим займається в той час, коли грають національні збірні:
- Нас, воротарів, зібрали на день раніше, ніж польових гравців. У п'ятницю ввечері провели тренування із Сергієм Краковським, а наступного дня до нас приєдналася решта хлопців. Спочатку проводили по два тренування на день, потім одне. До ігрового циклу готуємося в звичному режимі.
- Встигли звикнути до нового колективу, стати «своїм»?
- Сподіваюся, що так. Звичайно, з часом до нових людей «притираєшся». Потихеньку звикаю, нормально з усіма спілкуюся.
- Партнерів уже краще знаєте, ніж суперника, як було у вашому першому матчі проти запорізького «Металурга»?
- Так, це відчуття приходить. Все ж таки, я місяць провів із командою. Сподіваюся, що період адаптації вже закінчився.
- Хто ваш сусід по кімнаті? З ким більше за всіх спілкуєтеся?
- Живу з Євгеном Хачеріді. До речі, моїм земляком – він родом з Мелітополя, я із Запоріжжя. Колись він у Запоріжжі грав, потім у Луцьку був, звідки і потрапив до «Динамо». В основному, спілкуюся з ним, оскільки Женя також живе на базі, хоча у нього є квартира в місті. Також дружні стосунки підтримую з Ромою Єременком. Він виїхав виступати за національну збірну, а до цього теж на базі мешкав.
- Питання із житлом ще не вирішили?
- У квартиру потрібно завезти меблі, тому з переїздом доведеться трохи зачекати.
- З якими складнощами довелося зіткнутися?
- Їх не було. Просто потрібно було звикнути до певних дрібниць, які відрізняються від устрою життя в Запоріжжі.
- Щось вас здивувало особливо?
- Чогось яскравого не пригадаю. Приємно здивувало, що тут можна поспати довше. Я не люблю рано вставати. В Запоріжжі о 8.00 розпочиналася зарядка, тому незалежно від того, ночуєш ти вдома або на базі, до цього часу маєш бути в строю. А в «Динамо» підйом о 10.00 ранку, можна виспатися (посміхається).
- Незебаром старт у груповому турнірі Ліги чемпіонів. Вже думали про матч із «Арсеналом»?
- Про цей поєдинок будемо думати безпосередньо перед грою. Гадаю, тренер надасть нам певні напрацювання по супернику. А на вихідних доведеться провести кубковий матч із «Олкомом» в Мелітополі. Якщо заздалегідь багато думати про гру в Лізі чемпіонів, можна й «перегоріти». А так, йде нормальний тренувальний процес Кожен розуміє, що матчі Ліги чемпіонів – схожі на лакмусовий папірець. Головне, не треба боятися. Інтерес до цього поєдинку величезний, у тому числі і з мого боку. Позмагатися з таким суперником, як «Арсенал», хочеться кожному.
- Свої перші матчі в «Динамо» ви провели достатньо впевнено. Можете сказати, що задоволені своєю грою?
- Чесно кажучи, не на 100%. Я розумію, що «Динамо» – сильний клуб. У тому, що в трьох матчах чемпіонату України ми не пропустили жодного м'яча, заслуга всієї команди. Адже небезпечних моментів біля моїх воріт майже не було, їх можна перерахувати на пальцях однієї руки. Вся складність в тому й полягає, що моментів мало і завжди потрібно бути готовим врятувати команду.
Світлана Полякова, Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
