Станіслав СОРОКІН:
- Незважаючи на те, що було дуже спекотно, всі старалися, хлопці віддали багато сил. Суперник сів до своїх воріт та грав у п'ятьох захисників - таку оборону було важко пройти. Від самого початку гри варто було частіше бити по воротах, більше грати у стінку, створювати більшість на флангах, робити подачі на високих гравців нападу. Проти нас багато команд так грають, тож із подібною манерою вже стикалися, але, незважаючи на це, все одно перемагаємо.
Коли виходив на заміну, тренер сказав, щоб я частіше вбігав до штрафного майданчика, шукав там моменти та більше бив по воротах - тоді м'яч мав залетіти, так і сталося.
У тому моменті, коли забивав, завдавав удару по воротах, але коли м'яч залетів до сітки, відразу не зрозумів, що це гол. М'яч вдарився об землю та перелетів воротаря, який цього не очікував. Просто знайшов момент для удару та вирішив узяти на себе ініціативу. Гадаю, до воріт було метрів 23-25, такі удари виходили в мене й раніше, я їх відпрацьовую. Адже я центральний півзахисник, тому за гру повинен так бити як мінімум 5-6 разів.
Не дуже йшли стандартні положення, думаю, це було пов'язано з нервозністю, адже всі йшли вперед, переживали та хотіли забити м'яч. До останнього вірили, що це вдасться, тому боролися та йшли вперед до останньої секунди.
Єгор КУЦЕНКО:
- Фізично сил у нас вистачало, а що стосується морального боку, наприкінці нерви вже трохи здавали. Адже ми мали беззаперечну перевагу, але довго не могли забити, але все одно до кінця вірили, що виграємо. За такої гри нам дуже потрібна була перемога, в таких поєдинках потрібно досягати успіху - як для турнірної таблиці, так і для самих себе.
Від моменту нашої попередньої зустрічі з «Арсеналом», коли ми виграли 3:0, минув рік, за цей час вони стали міцнішими та врахували свої помилки, добре налаштувалися на нас, адже «Динамо» - це серйозний подразник. «Каноніри», на мій погляд, показали хорошу гру, але ми боролися до кінця та перемогли.
У нас така тренерська установка: якщо позаду все чисто, фланговим оборонцям можна й до атак підключатися, допомагати партнерам попереду. Переважно вдається вчасно й назад повертатися, але якщо забуваюся або заграюся, партнери та тренери підказують.
Якби сьогодні не виграли, в заключному матчі з «УФК-Карпати» відчували би зайвий тиск, а надмірна відповідальність завжди заважає. А тепер нам залишиться просто визначити, хто посяде перше місце, а хто - друге. Ми «Динамо» Київ - один із найкращих клубів України, тому маємо бути першими, й будемо грати лише на перемогу.
Copyright © FC Dynamo Kyiv
