Улітку минулого року Тараса Луценка було призначено асистентом старшого тренера молодіжного складу «Динамо». Логічно, що колишній вартовий воріт вінницької «Ниви», елістинського «Уралана», ужгородського «Закарпаття» та, звичайно, київського «Динамо», відповідає в команді Володимира Мунтяна за роботу з голкіперами. Про перші кроки на новому для себе терені та цілі на найближче майбутнє Тарас Володимирович розповів у інтерв’ю клубному Інформвідділу.
- Ще в червні 2009 року, коли були ще футболістом, ви казали: «… точно не можу сказати, чи завершена для мене ігрова кар’єра. Відчуваю в собі сили, можу сезон-інший пограти…». Що стало причиною прийняття такого доленосного для кожного спортсмена рішення – переходу на тренерську посаду?
- Переосмисливши останнім часом, коли я перебував у «Динамо», для продовження подальшої кар’єри в моїй ситуації потрібно було знайти дуже великий стимул. На той період такого стимулу не було і, зваживши всі «за та проти», я став на тренерський шлях. Відбулася розмова з Ігорем Михайловичем Суркісом, він дав мені шанс спробувати себе на тренерському терені в молодіжній команді.
- Тепер, після завершення кар’єри воротаря, як можете оцінити минулі роки?
- Дивлюся на речі реально, сприймаючи, що мені було дано. Можливо, в певній мірі я не повністю використав свій потенціал, але така, мабуть, моя доля.
- Який матч у складі «Динамо» вам запам’ятався більше за все?
- Я не так багато зіграв в основному складі та кожна гра в мене перед очима. Кожен матч пам’ятаю.
- З якими труднощами ви зіткнулися, перейшовши на тренерську роботу?
- Спочатку потрібно було «вбити в собі гравця». Гадаю, для мене цей період вже минув. В останні півроку я був граючим тренером, це допомогло мені здійснити поступовий перехід від гравця до тренера. Складність полягає в тому, що в мене були тільки базові знання. А щоб тренувати і виховувати воротарів, у процентному співвідношенні 10% - це база, а інші 90% - досвід. Мені потрібно ще багато чому вчитися, хоча базові знання, які в мене є, вважаю достатньо хорошими.
- Чи проходили ви стажування перед тим, як стати тренером молодіжної команди?
- У грудні я, Ребров, Федоров, Аникеєв, Тарасюк закінчили перший етап ліцензування – «B-клас». Він мав на увазі роботу з хлопцями 15-16 років. Наступним етапом навчання буде «A-клас» - це з дорослішими хлопцями. Все інше – щоденна робота, постійний пошук, самонавчання. Щодня, як в інституті. Я прагну розкрити хлопців, допомогти їм самим розкритися. Прагну проводити щоденний аналіз своєї роботи, консультуюся з більш досвідченими колегами.
- Чи збираєтеся ви вносити якісь зміни чи нововведення в підготовку воротарів?
- Річ у тому, що в «Динамо» все будується на єдиній системі підготовки, починаючи від наймолодших вихованців і закінчуючи першою командою. Звичайно, з урахуванням класифікації за віком. Наше завдання - намагатися допомогти хлопцям розкрити себе у футболі.
- На ваш погляд, складніше бути гравцем чи тренером?
- І там і там складно, просто скрізь є своя специфіка. Коли сам граєш, все залежить тільки від тебе. А коли тренуєш, можеш допомогти якісь моменти розкрити, підказати, підкоригувати. А на полі вже все в руках мого підопічного, тут тренер допомогти йому ніяк не може.
- Як вам працюється під керівництвом Володимира Мунтяна?
- Із Володимиром Федоровичем я по життю багато разів перетинався, починаючи з молодіжної збірної України. У принципі, ті вимоги, які він висуває гравцям, мені імпонують. Плюс, ми працюємо в тандемі й ті моменти, які він коректує, я прагну аналізувати, проводити через себе й утілювати в життя.
- Зараз молодіжний склад «Динамо» посідає четверте місце. Як ви вважаєте, це пов’язане з хорошою грою суперників, чи проблемами у грі нашої команди?
- Якщо подивитися, то команди, які зараз лідирують, – «Карпати» та «Шахтар», тривалий час грають стабільним складом. У нас в останній рік іде ротація гравців, немає стабільності складу. Хоча, попереду багато ігор. Ми намагаємося хлопцям донести, щоб у кожній грі, незалежно від суперника, вони показували свої найкращі якості. Гадаю, в нас зберігаються шанси посісти одне з перших місць. Адже перед «Динамо» інших завдань ніколи не стояло.
- Наскільки це реально?
- Якщо є хоч один шанс, за нього потрібно чіплятися.
- На даний момент під вашим керівництвом готуються три голкіпери. Які в них шанси заграти у вищій лізі?
- Абсолютно рівні, у кожного є передумови вирости в хорошого воротаря. Все буде залежати від них, від їхнього бажання. За статистикою, не завжди чудові фізичні дані призводили до того, що гравець надалі виходив на певний рівень. Праця воротаря копітка, щоденна, тут не все залежить від таланту і дару Божого. Якщо у хлопців вистачить терпіння, настирності досягти тих цілей, які вони перед собою ставлять, то, я ще раз повторю, у них чудова перспектива.
Ілля Губань, спеціально для Інформаційного відділу ФК «Динамо» (Київ)
