На стадіонах Сваляви та Поляни «біло-сині» провели чотири матчі – у двох виграли та в двох зіграли внічию, посівши третє місце. Підсумки виступів динамівців підбив тренер Юрій Лень.
- У першу чергу ми здобули величезний досвід. Для мене це п'ятий фінал ДЮФЛУ, а для дітей – перший. Були помилки тактичного та технічного характеру, а також проблеми у психології. Вони трохи переоцінили свої можливості. Гадаю, це має піти на користь. Найголовніше, в очах хлопців видно розуміння проблеми, їх уже не потрібно так підстьобувати, як це було ще кілька років тому. Тренерському штабу вдалося «достукатися», а те, що ми не потрапили до основного фіналу... Не скажу, що «Динамо» виглядало гірше за той же «Шахтар». Це футбол, в якому сьогодні перемагає одна команда, а завтра все може змінитися.
- Ким із підопічних залишилися задоволені й чи були ті, в кому розчарувалися?
- Не скажу, що я розчарований грою наших бомбардирів. Швидше, очікував від них більшого. Є різні причини, а головна, в нас у чемпіонаті дуже мало ігор такого напруження і хлопці виявилися не готовими до тиску збоку захисників. Перелаштуватися впродовж турніру їм, на жаль, не вдалося. Виокремити можу воротаря Влада Кучерука. Він отримав травму у грі з «Шахтарем», але навіть за двома проведеними іграми вважаю його найкращим на турнірі. Задоволений і Владиславом Петрусем, який замінив його. У нас два рівноцінних воротаря й за цю позицію ми спокійні. З польових гравців виокремлю Віталія Миколенка. За стабільність, самовіддачу та просто зрілу гру. Характером та працездатністю відзначився Ярослав Рибачук.
- Команда в чотирьох матчах пропустила один м'яч. Цей факт свідчить про надійний захист...
- Взагалі захист я вважаю однією з наших проблемних ліній. Хоча в чемпіонаті України ми пропустили менше за всіх серед усіх чотирьох вікових груп усіх чотирьох груп у вищій лізі. За сезон лише чотири м'ячі. Проблеми є, в тому числі й кадрові. Віталія Миколенка та Романа Голенка я перевів до захисту з півзахисту. Будь-який тренер повинен мати мінімум по два рівноцінних гравця на одну позицію. Практично досягти цього дуже складно, але до цього потрібно прагнути.
- Візуально здається, що середній зріст чотирнадцятирічних динамівців нижче ніж у суперників. Чи не створює це проблему в силовій боротьбі, та ще на вузьких полях?
- Я й раніше казав, що наших гравців – Едуарда Сарапія, Дениса Янакова, Олексія Хахльова, Віталія Миколенка – кажучи футбольною мовою, «потрібно чекати». Можливо рік, можливо два. Ці хлопці мають грати у футбол на високому рівні, це перспектива для «Динамо». Поки в них не вистачає сил, але мислення, робота із м'ячем та характер на належному рівні. На них ми дуже розраховуємо, будемо працювати та чекати, поки вони зміцніють.
- Загалом, рівень турніру ДЮФЛУ виправдав ваші очікування?
- Перед турніром я бачив наживо або у відеозаписі шістьох із сімох наших суперників. Слабких команд тут немає, той же запорізький «Металург» неабияк змусив понервувати «Шахтар», а нас не пустив до основного фіналу турніру. Багато про що говорить присутність на матчах селекціонерів провідних клубів України, а також із Федерації футболу України. Переглядають гравців для майбутньої збірної хлопців 1999 року народження.
- Кого б ви до неї рекомендували з «Динамо»?
- Усіх. А далі нехай вирішують відповідальні за цю справу тренери.
www.fcdynamo.kiev.ua
