Після успішних сезонів 1965-1969 років, у яких київське "Динамо" тричі завойовувало золоті медалі чемпіонату СРСР і двічі вигравало срібло, 1970 рік "біло-сині" завершили на 7-му місці. На тренерському містку легендарного Віктора Маслова і Віктора Терентьєва, який ненадовго прийняв команду наприкінці 1970 року, змінив Олександр Севідов. І в першому ж сезоні повернув киян на лідерську позицію.
Підопічні Севідова захопили лідерство вже з третього туру та не втрачали його до фінішу чемпіонату. Кияни на 7 очок випередили єреванський "Арарат", який посів друге місце, і продемонстрували відмінні результати (17 перемог, 10 нічиїх і 3 поразки в 30 турах, різниця м'ячів 41:17).
30 серпня 1971 року київське "Динамо" на Центральному стадіоні приймало одноклубників із Москви - своїх безпосередніх конкурентів, які йшли на другому місці. Незадовго до цього "Арарат" крупно поступився мінським динамівцям (1:4), що мотивувало киян відірватися від переслідувачів.
80 тисяч глядачів на київській арені стали свідками по-справжньому титульного матчу команди під керівництвом Севідова, яка провела його впевнено та змістовно. Досить швидко, на 14-й хвилині, українці вийшли вперед. Воротар москвичів Володимир Пільгуй покинув ворота та не встиг вчасно зреагувати на дальній удар Анатолія Пузача. Це була єдина помилка голкіпера в поєдинку, у подальшому він не раз рятував ворота московського "Динамо" після ударів із близької відстані. Так, у першому таймі могли відзначитися Віталій Хмельницький і Володимир Мунтян - капітан команди, який проводив свій 150-й матч за київське "Динамо" в чемпіонатах СРСР.
Однак, незважаючи на ігрову перевагу господарів поля та їх широкі, масовані атаки, перед перервою гостям вдалося зрівняти рахунок. Одну з контратак москвичів результативним ударом по воротах Євгена Рудакова (згодом визнаного найкращим футболістам СРСР за підсумками сезону) завершив Анатолій Кожем'якін.
Ненадовго перехопивши ініціативу на початку другого тайму, гості знову поступилися під натиском киян, які своїми активними наступальними діями змусили оборону московської команди помилятися. На 59-й хвилині Пузач, залишившись без опіки, у дотик переправив м'яч у ворота після хитромудрої відкидки головою від Віктора Колотова.
До фінального свистка залишалося півгодини, і цей час підопічні Севідова використовували для того, щоб закріпити успіх, не забуваючи про організовану гру в обороні. Але Пільгуй зачинив свої ворота на замок, не дозволивши киянам збільшити перевагу.
У наступних шести турах київське "Динамо" здобуло лише дві перемоги, але завдяки доробку, накопиченому протягом турнірної дистанції, і осічкам конкурентів зберегли за собою першу позицію, завоювавши 5-те для команди золото чемпіонатів СРСР.
Чемпіонат СРСР, 24-й тур
30.08.1971. "Динамо" (Київ) - "Динамо" (Москва) - 2:1 (1:1)
"Динамо" (Київ): Рудаков, Доценко, Соснихін, Матвієнко, Решко, Трошкін, Мунтян, Пузач, Колотов, Веремєєв (Медвідь, 68), Хмельницький.
"Динамо" (Москва): Пільгуй, Басалаєв, Анічкін, Зиков, Маслов, Уткін, Ештреков (Піскунов, 70), Жуков, Кожем'якін, Сьомін, Байдачний (Єврюжихін, 80).
Голи: Пузач (14, 59) - Кожем'якін (44).
