- Сьогодні була хороша гра, яка, думаю, сподобалася вболівальникам. Ми почали гру якось трошки мляво, й спочатку перевага була у домашньої команди. Я бачу, що тут будується непогана команда. У тому, що вона перебуває низько в турнірній таблиці, є причини, але видно, що в команді ведеться робота, й сьогодні вона продемонструвала футбол хорошого рівня.
Нам було нелегко в першому таймі, ми створювали надто мало моментів. У перерві довелося трохи струснути команду, тому що не всі гравці рухалися належним чином. Звичайно, вплинула й спека, але умови були однаковими для обох команд. Не можна сказати, що «Нива» нас переграла в першому таймі, але все ж таки в неї була перевага у володінні м'ячем. У перерві ми зробили на цьому акцент, підказавши хлопцям, що ми маємо більше атакувати у другому таймі, й сил на це в нас має вистачити. Так і сталося, незважаючи на те, що ми першими пропустили гол. Навпаки, він добре струсонув нас, після чого ми почали грати у більш видовищний, гостріший футбол. У нас були хороші атаки, які ми могли би завершити краще. Але не будемо гнівити Бога, адже ми забили два голи та виграли. Загалом, перемогли цілком заслужено, особливо якщо брати до уваги другий тайм.
- Вадиме Анатолійовичу, ваша команда фінішувала на доволі високому шостому місці. Чи задоволені ви сезоном загалом та прогресом команди?
- Не можна не бути задоволеним сезоном. Однак враження неоднозначне. Що стосується гри, звичайно ж, ми зробили дуже істотний крок уперед, але в плані набору очок я все одно залишився незадоволеним, оскільки у багатьох іграх ми втратили очки. Специфіка нашої команди така, що оскільки наші гравці викликаються до збірної й, відповідно, переносяться матчі, потім нам доводиться грати без тижневого графіка. Тобто в нас практично чергуються лише відновлення та підготовка до наступної гри. У травні ми зіграли сім ігор, восьму на самому початку червня. Фактично ми граємо через три дні на четвертий або через чотири дні на п'ятий.
До того ж, у нас було багато травмованих, і ми витягнули цю дистанцію практично 14-ма гравцями. Тому я, звичайно, не можу бути незадоволеним тим, що ці 14 гравців витягнули такий важкий сезон. Хоча, якби ми за певний період не втратили кілька очок, ми могли би поборотися й за більш високі місця. За підсумками цього туру ми могли посісти як шосте, так і десяте місце. Якби ми не виграли цю гру, то могли, незважаючи на дуже хороший сезон, опинитися й на десятому місці. Відстані між суперниками маленькі, команди приблизно рівні, й для того, щоб перемагати, окрім хорошої гри потрібна ще й удача. Вважаю, що нас вона далеко не завжди супроводжувала.
Але ще раз повторюю, наші хлопці – молодці. Багато з них зробили хороший крок уперед, і це не залишилося непоміченим збоку керівництва та тренерського штабу першої команди. Думаю, влітку будуть зміни, й деякі наші гравці перейдуть до складу команди Сергія Реброва.
- Кого з гравців вашої команди ви би порекомендували Сергію Реброву?
- Мені навіть і рекомендувати особливо не потрібно, тому що Ребров присутній практично на всіх домашніх іграх «Динамо-2». На виїзних, звичайно, не присутній. У нього хороше уявлення про всіх гравців. Тому, звичайно, ми ділимося враженнями, але вони самі дивляться за необхідності, на які позиції їм потрібні гравці.
Я вже якось казав, що навіть талановитий футболіст не завжди може потрапити до основного складу. Тут теж потрібна удача, тому що в першій команді може бути конкуренція на цій позиції.
Зараз молодь відчула, що за тієї непростої ситуації, яка склалася в нашій країні, молоді гравці отримали більше можливостей грати та прогресувати. Це позитивний момент. Команди економічно не можуть платити великі суми легіонерам, зменшують зарплати. Тому у молоді зараз усі карти на руках, будь ласка, грайте, проявляйте себе.
- Таким шансом і ви скористалися свого часу...
- У наші часи починали у 21-22 роки, у цьому віці вже навіть грали в основному складі. Сьогодні гравець у 21-22 роки, а то й у 23-24, вважається лише перспективним. Хоча в цей час уже потрібно грати на більш високому рівні.
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv
