Знадобився конгломерат талантів для того, щоб Валентин Белькевич почав підтверджувати всі аванси, роздані йому при переході з мінського "Динамо" в табір київських одноклубників. Потенціал гравця сповна розкрила інша надзвичайно обдарована особистість - Валерій Лобановський.
Терпіння тренера, його мислення та фахове уміння, помножене на важку роботу гравця на тренуваннях та віру в себе, подарували нам справді інтелектуального футболіста, який творить у рамках вистави. Тому білоруський легіонер київського "Динамо" отримав, мабуть, найцінніше визнання - персональних уболівальників.
Здібності Белькевича не залишилися не поміченими і респондентами "Українського футболу": справді, на сьогодні кращого легіонера чемпіонату України не знайти. Головне, що перемогу Валентина у вищезгаданій номінації спричинила далеко не відсутність конкуренції (вітчизняні клуби залюбки доукомплектовуються досить вправними іноземцями), а реальна ігрова вищість над іншими претендентами на приз від нашого часопису та АТЗТ "Коростенський фарфор".
- Валентине, емоційного піднесення після перемоги в референдумі не відчуваєш?
- Особливого - ні. Насамперед тому, що спокійно ставлюся до журналістських забаганок. Моя справа - грати, а обирають нехай інші.
- Грати, щоб перемагати?
- Саме для цього ти і береш участь у змаганнях, прагнучи приносити радість уболівальникам.
- Крізь призму цих критеріїв як оцінюєш рік, що минає?
- Як посередній. Перемогу у внутрішньому чемпіонаті, а "золото", на відміну від попередніх років, ми здобули лише на фінішній прямій, змінив невдалий виступ у Лізі чемпіонів.
- Єврофіаско пояснюється лише завше болючим процесом створення нової команди? 1
- Безумовно. У команду прийшли нові люди, а ще нікому не вдавалося оновленим складом миттєво виграти усі можливі титули.
- Взаємодію з новими партнерами важко налагоджувати?
- Ні, не сказав би. Але на відпрацювання бездоганних командних маневрів потрібен час. Скільки? На це питання ніхто не відповість. Багато залежатиме від самих новачків.
- Нічого дивного у цьому немає. Ти теж через це пройшов?
- Так, мій шлях до стабільного місця у основному складі команди був тернистим. Я з‘явився у Києві влітку 1996 року. "Динамо" тоді очолював Йожеф Сабо, і вважаю, він надавав мені небагато шансів заявити про себе: здається, у трьох матчах я виходив на поле, замінюючи партнера, і мав у своєму розпорядженні п‘ять-десять хвилин - за такий короткий час мало що можна показати. Це по-перше.
По-друге, мали місце і труднощі адаптаційного періоду, зумовлені переїздом у інше місто і появою якісно вищих вимог. І останнє. Легіонер мусить бути вдвічі кращим за місцевого гравця, інакше виникне питання стосовно доцільності його придбання. На той момент, відверто кажучи, мій рівень готовності не давав змоги висувати великі претензії. Тим більше, довелось конкурувати з Юрієм Калитвинцевим - тодішнім найкращим футболістом України, капітаном "Динамо" та національної збірної.
- Ситуація змінилася з приходом Лобановського?
- Валерій Васильович спочатку відвів мені місце на лівому фланзі півоборони, де я, на думку наставника, міг принести найбільшу користь. Але і там був гідний конкурент - Віталій Косовський, один з провідних виконавців "Динамо", який уже два роки захищав кольори "блакитно-білих". Одним словом, ішов творчий пошук.
- І з часом ти забронював собі позицію центрального хавбека. Найоптимальнішу?
- Так, це моє. Подобається перебувати в епіцентрі подій, безпосередньо впливати на розвиток гри.
- Інколи ти не міг це зробити з перших хвилин. У сезоні 1998/99 "Динамо" дісталося півфіналу Ліги чемпіонів, і прізвище Белькевич в деяких матчах фігурувало серед запасних як варіант посилення гри. Виходити на заміну тобі важче, ніж починати матч з перших хвилин?
- Деякою мірою, так. Але в згаданому тобою сезоні були переможні матчі, де я вступав у гру пізніше: домашні проти "Панатінаїкоса" та "Реала", виїзний проти "Ресинга". Назагал же, з`являючись серед перших одинадцяти, менше часу витрачаю на входження в ігровий ритм. На заміну ж завше випускають з певних тактичних міркувань, відштовхуючись від поточного рахунку, якості колективних дій.
- Не секрет, що одним з найзручніших на полі партнерів для тебе був Шевченко. Перехід Андрія до "Мілана" - одна з причин невиразного виступу команди на євроарені останнім часом?
- Звичайно, "Динамо" втратило класного нападника, але одиниці в футболі погоди не роблять, і командна гра будується навколо всіх без винятку виконавців. Нині під орудою Лобановського працюють фахові форварди, з якими можна вирішувати серйозні завдання.
- В Україні ти виграв усі внутрішні трофеї. Що мотивує тебе для виступів за "Динамо" у майбутньому?
- Жага до нових перемог. Їх ніколи не буває замало.
- Слід розуміти, нині ти не плануєш на собі відчути принаду одного із західноєвропейських чемпіонатів?
- Поки що ні. На сьогодні я - гравець "Динамо", і цим усе сказано.
- Але ж твій контракт з киянами закінчився ще влітку?
- За великим рахунком, це не має значення. Я давно граю в команді і досяг повного взаєморозуміння з керівництвом в усіх питаннях.
- Рівень чемпіонату України задовольняє твої амбіції?
- Чому б і ні? Завдяки "Шахтареві" та іншим командам, його конкурентоспроможність підвищується, зростає технічна майстерність футболістів. Чемпіонат України - не перший, але й далеко не останній національний турнір в Європі.
- Ти - один з лідерів не тільки клубу, але й збірної своєї країни. Національна команда Білорусі, успішний виступ якої впродовж тривалого часу навіть для тебе став сюрпризом, не змогла на мажорній ноті завершити кваліфікацію до Мундіалю. Завадили суттєві причини?
- Цілком. Ми поступились у ключовій грі сильному суперникові - збірній України. Поразка у Мінську 1 вересня практично звела нанівець наші попередні зусилля.
- Ажіотаж навколо тієї зустрічі був неймовірним. Не впорались з психологічним тягарем?
- Мені невідомо, чому журналісти охрестили той поєдинок "матчем століття". Це не пішло на користь білоруській команді. Особисто я не звертав уваги на розпалювання пристрастей. Ми вдало провели кілька матчів - у Києві, у Мінську проти норвежців, і мас-медіа поквапилися зобов`язати нас вийти на чемпіонат світу. Не так просто це зробити, усі того ж хочуть. Хіба у голландців було менше бажання?
- Перспективи білорусів на чергові відбіркові цикли - обнадійливі?
- Завдання ставитимуться високі, та кінцевий підсумок турнірної боротьби передбачити важко. Українці постійно борються за найвищі місця, але вам теж не вистачає якоїсь дещиці.
- Про поразку від німців такого не скажеш. Перевага бундестім була очевидною.
- Підопічні Лобановського протистояли не останній команді на планеті. Триразові чемпіони світу здавна уміли винятково налаштовуватися на важливі поєдинки.
- Тож криза у німецькому футболі - вигадка?
- Не зовсім. У Феллера справді не найкраща генерація, але загальний рівень футболу у цій країні надзвичайно високий і нижче певної позначки не опускається. Українці боролись, у певних моментах їм не пощастило, але, повторюсь, бундес-машину завше було важко обіграти.
- У інтерв‘ю мінському "Пресболу" Андрій Шевченко заявив, що збірній України не вистачає одного гравця - Белькевича. Подібні висловлювання тішать?
- Не приховуватиму, приємно чути. Але не слід вводити себе в оману і вважати, що Белькевич міг гарантувати перемогу в плей-офф.
- Навантаження, тренерські концепції у збірній Білорусі та київському "Динамо" різняться. Дискомфорт у зв`язку з цим відчуваєш?
- Сучасний футболіст повинен виконувати будь-які тренерські настанови. Я виходжу на поле і намагаюсь їх дотримуватись. Малофєєв - емоційна людина, Лобановський - стриманіший. Це відбивається і на методах їх роботи, до яких я вже призвичаївся. У одного - легше, у іншого - важче.
- У минулому році був матч, який одразу згадується?
- Навіть важко сказати. Чимало ігор провів і виокремити одну з них... Радше, запам‘яталися переможні поєдинки за Білорусь. Проти норвежців, зокрема.
- Без Белькевича не бачити "Динамо" чемпіонства 2000/01?
- Безглузда думка. Вдавалося відзначитися голом чи віддати голеву передачу, та подібним чином я лише увінчував командні дії, ставив крапку. Не всі ж поєдинки я один виграв. Траплялися у мене й невдалі зустрічі. Невже динамівські воротарі не рятували? Чи Мелащенко не забивав? Наш успіх забезпечили 15-16 виконавців, ніяк не менше.
- Переповнені трибуни стадіону, навіть якщо вони налаштовані проти тебе - додатковий стимул?
- Тільки з виходом на поле. Вдома завше приємно грати за великої аудиторії. Але зі стартовим свистком арбітра ти концентруєш свої зусилля не на реакції трибун, а на грі.
- Читачі "Українського футболу" бажають тобі нових перемог. Що вони отримають навзамін?
- Шанувальникам вашого видання надсилаю найкращі побажання у Новому році. Нехай улюблені команди якомога частіше їх радують.
