Минуло більше дев’яти років із тих пір, як не стало Валерія Лобановського. Великого тренера та людини, фахівця, який довгі десятиліття працював на благо динамівського та світового футболу.
Сьогодні Валерій Васильович святкував би день народження – йому виповнилося би 73 роки... Шанувальники таланту Метра, родичі та друзі, гравці, тренери «Динамо», ветерани та прості шанувальники футболу зібралися на Байковому кладовищі, біля його могили. Поклали квіти, постояли, згадали...
Продовжився день пам’яті Валерія Лобановського біля його пам’ятника, на стадіоні «Динамо». Квіти поклали багаторічний товариш Валерія Васильовича Олег Базилевич, партнер по команді Анатолій Сучков, футболісти різних поколінь, які виграли для «Динамо» не один почесний трофей. Під пісню Юрія Рибчинського «Рудий соняшник» у виконанні Михайла Михайлова вдивлялися в суворі, але добрі очі Лобановського вихованці динамівської дитячої школи. Практично в повному складі прийшли однокласники Валерія Васильовича, які з теплотою зберігають пам’ять про товариша дитинства та молодості.
Найсвітліші спогади про батька зберігає його донька, Світлана Валеріївна. Справжнім музеєм Лобановського став відкритий нею ресторан «У Метра». У затишному закладі, розташованому неподалік від клубної бази в Кончі-Заспі, часті гості гравці «Динамо» різних поколінь: «Дуже приємно, люди пам’ятають мого тата. Напевно, все через те, що він жив для них. До пам’ятника, або на цвинтарі, його колишні підопічні приходять не лише у хвилину радості, але й перебуваючи у смутку. Він їм на власному прикладі показував, що за команду, за людей, потрібно завжди стояти горою. Якщо ти обрав футбол своєю професією, маєш віддавати йому всього себе без залишку. Тато ніколи не опускав руки. Навіть у найскладніших ситуаціях, після поразок, він вірив, що все виправити можна лише наполегливою роботою».
Зусиллями ентузіастів кілька років тому в середній школі № 319 Голосіївського району міста Києва було відкрито музей Валерія Лобановського. «Експозиція музею регулярно поповнюється. За матеріалами ми звертаємося до колишніх гравців «Динамо», до вдови Валерія Васильовича Аделаїди Панкратівни. Наприклад, з’явилася його куртка, досі невідомі портрети, електробритва, закордонний паспорт. Музей знаходиться поряд із класом, де навчався Лобановський. Зібрано багато особистих речей, вирізок із газет, книги. Є навіть велосипед, який Валерій Васильович після придбання автомобіля подарував своєму однокласнику. Ще бутси, ковзани, футболки, парта, аналогічна тій, за якою він сидів. До музею приходить багато шанувальників футболу, навіть з інших міст, залишають записи у книзі відгуків. Відвідати музей можуть усі бажаючі. Щоб вас зустріли та провели екскурсію, краще попередньо зателефонувати до школи, телефон 525-62-49», – розповів Жорж Тимошенко, однокласник та товариш Валерія Лобановського.
«Ми живі до тих пір, поки нас пам’ятають»... Цю фразу можна застосувати до персони Метра, як до нікого іншого. Мине багато років, але ім’я Валерія Лобановського буде жити разом із клубом, якому віддав багато років свого життя.
Дивіться фотогалерею: Валерію Лобановському виповнилося би 73 роки...
Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
