Веселий у житті й непоступливий на полі Андрій Гусін

Веселий у житті й непоступливий на полі Андрій Гусін

Рівно сім років тому, 17 вересня 2014 року, не стало екс-півзахисника «Динамо» та збірної України Андрія Гусіна. Згадаємо футбольний портрет Андрія Гусіна – знакового гравця «біло-синіх» часів третьої команди-зірки Лобановського.

Він міг би бути добротним нападником, але геній Лобановського побачив у ньому задатки найкращого опорника своєї епохи в українському футболі. Він міг би відбутися як тренер, реалізовуючи знання, здобуті під керівництвом провідних тренерів України, проте рано пішов із життя, у віці розквіту сил і задумів.

В історії «Динамо» та збірної України Андрій Гусін залишається молодим – завжди усміхнений і при цьому максимально сконцентрований, веселий у житті й непоступливий на полі, чудовий сім’янин і футбольна людина максимального професіоналізму та самовіддачі.

Залишається в пам’яті…

Народився Андрій Гусін 11 грудня 1972 року в Золочеві Львівської області в родині спортсменів. Його тато Леонід і мама Валентина були здібними легкоатлетами, тож спортивні гени в майбутнього збірника були з дитинства. Зрозуміло, що юний спортсмен подавав надії і в інших видах спорту – проте футбол все-таки переміг. У школі вчився Андрій старанно, а спробуй інакше, коли тут же працює тато! Що цікаво, в Львівському інфізі, куди Андрій Гусін потрапив як різносторонній спортсмен із великими перспективами не лише в футболі, а й у легкій атлетиці, він захищався по дипломній роботі, присвяченій тактиці київського «Динамо». Ох, доля, які ж ти вмієш готувати сюжети…

У «Карпатах», де він починав під керівництвом Андрія Карімова, високого, статного юнака визначили як форварда. В цій же якості Віктор Ходукін запрошував його в жидачівський «Авангард», пізніше – в «Карпати» (Кам’янка-Бузька), а Володимир Журавчак – в «Газовик» (Комарне). Ціла плеяда перспективних футболістів, ровесників, у той час вступала в великий футбол – Гусін, Кардаш, Вірт, Беньо… Ціла плеяда галицьких футболістів, які доросли до хорошого рівня.

У львівських «Карпатах», куди Андрій Гусін потрапив у 1992 році, він дебютував просто неймовірно. 6 вересня за рахунку 0:0 у матчі з тернопільською «Нивою» він вийшов на заміну в перерві й двома голами забезпечив перемогу господарям, забивши в ворота майбутнього збірника Тяпушкіна. Якого ще дебюту бажати форварду? 

26 червня 1993 року Гусін дебютував у збірній України, замінивши в перерві Грицину в товариському матчі з хорватами. У Загребі гості програвали, коли Андрій замкнув стандарт від Коновалова. Тож і в національній команді він дебютував результативно. Легендарний Олег Базилевич, який на той час очолював збірну, високо оцінив перспективи молодого гравця.

Такого форварда не можна було оминати. Хоча в клубі він встиг забити на той час менше десятка м’ячів, прогрес юного форварда не залишило поза увагою «Динамо». Львівські «Карпати» в фіналі Кубка України 1993 року програли, проте Гусін – виграв! Вже невдовзі київське «Динамо» запросило перспективного футболіста в свій склад. Можна сказати, столичний клуб врятував Андрія для українського футболу – тому що на той час ним цікавилися відразу кілька зарубіжних команд, зокрема «Асмарал» (Москва), зі складу якого в збірні Росії були натуралізовані кілька вихованців українського футболу, включаючи Семака з Луганщини.

В «Динамо» Гусін зіткнувся з безпрецедентною конкуренцією – в ті роки в нападі команди побували Леоненко, Шевченко, Ребров, Скаченко, Джишкаріані, Призетко, Самойлов, Нестерчук, Голоколосов, і цей список безперечно неповний. Тому виживали в цій боротьбі тільки найкращі – навіть талановиті інколи падали під ударами долі, і тільки вольові знаходили спосіб себе проявити.

Гусін за перших два сезони в «Динамо-2» назабивав 27 м’ячів у 48 матчах, проте так і не зміг пробитися в першу клубну команду. Форварда навіть віддали в оренду в «ЦСКА-Борисфен», де з передач Цихмейструка та інших класних розпасівників Гусін відзначився 12 голами в 30 матчах чемпіонату та кубка сезону 1995/96. Могло б бути навіть краще, якби не рвана рана коліна в матчі за збірну та ще кілька забоїв у матчах на внутрішній арені. Цікавилася Андрієм ізраїльська команда – «Маккабі» (Хайфа), проте він хотів довести свій рівень у клубі, якому належав. Але бажаного прориву після повернення в «Динамо» не відбулося.

Був навіть момент – Андрія всерйоз розглядала на підсилення південнокорейська «Ільва». І це ще щастя, що зарубіжний клуб пошкодував заплатити за Гусіна 400 тисяч доларів – ось якого гравця могло втратити «Динамо». А поки 24-річний форвард вкотре був змушений доводити рівень через «Динамо-2», сама доля посміхнулася йому, винагородивши за старання та непоступливість.

Легенда гласить, що Андрій Гусін має завдячувати своєю великою кар’єрою одному тайму на очах у Валерія Лобановського. Нібито Метр обговорював зі своїми помічниками проблему опорного півзахисника, переглядаючи матч «Динамо-2», і сказав їм: «А чому ви кажете, що в нас нема такого гравця? Ось він грає, готовий опорник по полю бігає, подивіться». А Гусін, якраз напередодні переведений Онищенком у середню лінію, ще й забив м’яч після сольного проходу через усе поле…

З того часу все відбувалося дуже швидко: здобуття авторитету в «Динамо», повернення в національну збірну. Ще недавно центрфорвард Гусін мандрував по першолігових стадіонах, а тепер опорник Гусін грав проти чемпіонів Європи – німців, виходив у єврокубках проти грандів з топ-чемпіонатів, обмінювався футболками з «братом-близнюком» Карстеном Рамеловим із «Байєра»… Блискавичне перевтілення – несподіване для сторонніх спостерігачів, але цілком логічне для системного футболу Лобановського, де той, хто працював над собою, екстерном долав кілька сходинок за раз у щаблях зростання своєї майстерності.

Дебютував у першій клубній команді Андрій Гусін 6 квітня 1997 року проти вінницької «Ниви» ‒ недавнього фіналіста Кубка України обіграли 2:0, а через кілька матчів забив майбутньому бронзовому призеру – «Ворсклі» ‒ свій перший м’яч за «Динамо» в Вищій лізі. Уявіть собі, вже 7 червня на НСК «Олімпійський» Гусін грав у зв’язці з Максимовим проти збірної Німеччини – і з чинними чемпіонами Європи українці зіграли почесну нічию 0:0. Це був перший за два роки матч Андрія за національну команду – якраз після тієї болісної травми в словенському матчі 1995 року.

Те «Динамо» ‒ одне з найголовніших вражень в історії вітчизняного футболу. Чвертьфінал у першому сезоні, півфінал Ліги чемпіонів – у наступному. Ми самі не впізнавали улюбленців, які раніше могли програти «Ксамаксу», «Рапіду» чи «Андерлехту». І серед провідних гравців команди Лобановського був саме Гусін – забивав «Брондбю» та «Ольборгу» в кваліфікації, Перуцці – в матчі з «Ювентусом» у Турині, видав потужні матчі з «Барселоною», «Реалом», «Байєром». У 1997-2004 роках Андрій Гусін провів за «Динамо» 264 матчі на внутрішній і міжнародній арені, відзначившись 32 голами. Він 7 разів став чемпіоном України (1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2003 та 2004 роки), чотири рази здобув Кубок України (1998, 1999, 2000 і 2003) і завоював Суперкубок України прем’єрного розіграшу (2004 рік).

У 32 роки Андрій Гусін покинув київське «Динамо», не вписуючись у тактичні побудови Йожефа Сабо, проте ми могли тільки здогадуватися, що насправді він ішов, щоб грати, а не догравати. У «Крильях Совєтов» і «Сатурні» під керівництвом Гаджи Гаджиєва повернув собі ігровий тонус і продовжив своє спортивне довголіття. І дуже доречно – збірній України дуже не вистачало такого гравця. Навіть пам’ятаючи яскравий дебют Гусіна за збірну, а також видатні матчі проти німців і французів у 90-х, можна сказати, що свої найкращі поєдинки за національну команду він приберіг на пізній період кар’єри.