У складі нашого клубу він виступав під керівництвом трьох видатних тренерів: Віктора Маслова, Олександра Севідова та Валерія Лобановського. Разом із командою виграв чотири золоті та три срібні медалі чемпіонатів СРСР. У складі збірної СРСР був нагороджений сріблом Кубка Європи 1972 року та олімпійською бронзою 1976-го.
- Як Ви опинилися в київському «Динамо»?
- Досі не знаю, хто це вирішував, але влітку 1967 року я став гравцем дублюючого складу «Динамо», який тоді тренував Михайло Коман. Той «дубль» був чемпіоном серед резервістів, так само, як основний склад був чемпіоном СРСР. Це знамените «Динамо» Віктора Маслова. Пам'ятаю гри з дублерами ЦСКА, «Зеніта» на виїзді, кілька матчів вдома. Потім Коман вирішив, що мені треба набратися досвіду в командах нижчих ліг і пообіцяв стежити за мною. Залишок сезону я провів у Жовтих Водах, де ігрову практику отримав, граючи за місцевий «Авангард».
- Яким у Вашій пам'яті залишився дебютний матч за першу команду?
- На майже заповненому Республіканському стадіоні динамівці зустрічалася з московським «Спартаком» (13 серпня 1970 року – прим.ред.). Хоча ми поступилися 0:1, але місце в основному складі за мною закріпилося.
- Хто з тренерів вклав у Вас найбільше?
- Восени 70-го, після кількох поразок, Маслова звільнили. Це сталося перед грою з ЦСКА. Він був унікальною людиною, чудовим психологом, докорінно змінив «Динамо» в тактичному плані, і саме після «епохи Маслова» команда на довгі десятиліття стала лідером вітчизняного футболу. Сезон закінчували під керівництвом Віктора Терентьєва, а в листопаді ми дізналися, що нас буде тренувати Олександр Севідов.
- По якому шляху розвитку, на Вашу думку, йде сучасний футбол?
- Не буду оригінальним. Футбол став більш інтенсивним як у швидкості, так і в атлетизмі. Дуже багато боротьби і єдиноборств. При цьому ні командна тактика, ні індивідуальна техніка не втратили свого значення. Але я це вже бачив. Так ми грали в середині 70-х...
Пропонуємо подивитися фотогалерею зіркових ігрових моментів у київському «Динамо» Віктора Матвієнка.
