Нападник «Динамо» U19 Віталій Лобко, який відзначився забитим м’ячем у ворота харківського «Металіста 1925», поділився враженнями від переможного виїзного матчу, у якому «біло-сині» перемогли з рахунком 2:0, та розповів про свій сьомий гол поспіль:
- Після втрат очок з «Олександрією» вже здобули дві перемоги й знову набрали переможний хід?
- Так, у нас спочатку не все складалося у виїзних матчах – нічиї з «Поліссям» і «Олександрією». Сьогодні теж була виїзна гра, настрій був максимальний, адже зараз кожен матч – фактично за чемпіонство. Тому не можна було втрачати очки, потрібно було обов’язково перемагати. Так і сталося.
- Ви вже зустрічалися з «Металістом 1925» в першому колі й тоді впевнено перемогли 3:0. Тепер також не пропустили — виграли 2:0. Чи можна сказати, що це зручний суперник для «Динамо»?
- Кожен суперник сильний, і ми налаштовуємося на кожну гру як на останню. Як я вже казав, для нас кожен матч – наче чемпіонський. Ми не дивимося, яке місце займає суперник – останнє, середину таблиці чи третє. Виходимо на поле й від першої до останньої секунди б’ємося один за одного та прагнемо перемогти.
- Сьогодні була дуже несприятлива погода — холод, дощ зі снігом. Як вам гралося за таких умов?
- Скажу за себе: мені така погода навіть подобається. Я називаю це атмосферою Ліги чемпіонів – приємно грати. Це моя думка, звісно, у кожного вона своя. Але мені в таку погоду легше бігати, ніж у спеку.
- Ви забили у сьомому матчі поспіль від початку весняної частини сезону. Завдяки чому це вдається? Це вже закономірність і ознака стабільності?
- Справа в тому, що у нас із Матвієм Пономаренком є невелике змагання – хто перший не заб’є, той програв. Він забивав поспіль 8 чи 9 матчів, тепер моя черга. Ми між собою вирішили, що гол, який йому не зарахували у матчі з «Карпатами», я все одно зараховую, тому продовжуємо наше суперництво. Так цікавіше, і це додає мотивації (посміхається). Я не можу йому програти – хочу виграти так само, як і він.
- Розкажіть про акцію перед початком гри: ви вийшли у футболках із зображенням Мірчі Луческу. У такий спосіб вирішили вшанувати його пам’ять?
- Так, це була акція в пам’ять про Мірчу Луческу та на підтримку його родини. Він був великим тренером – як для українського футболу, так і на світовому рівні. Його всі поважають і дуже вдячні йому. Тому ми вийшли в цих футболках, щоб висловити свою підтримку і шану. Таких людей ми не можемо залишати без уваги та пройти повз.
- Які далі плани? Чи у вас буде вихідний, як готуватиметеся до наступного матчу?
- Так, у нас у четвер гра із «Зорею». Нам дали вихідний, щоб провести час із сім’єю, адже наближається Великдень. А потім повернемося до тренувань і почнемо підготовку до наступного матчу.
- Чи маєте якісь родинні традиції на Великдень?
- Так, звісно, усе як зазвичай – святкові традиції зберігаємо. Хотілося б поїхати додому, але, на жаль, ситуація в Дніпропетровській області зараз непроста. Тому проведу час у Києві — з друзями та рідними, які тут. А коли буде можливість, обов’язково поїду до сім’ї.
